Розділ 19

Місто дощів і кайданів

Джозефіне Орай повернулась в родинний маєток і вперше заявилась в головний офіс прямісінько на нараду ради директорів. Це стало причиною хаосу. Хтось вважав, що вона бажає скористатися смертю батька і комою сестри, аби отримати владу. Хтось навпаки був переконаний, що її ціль – знищити конгломерат. Та на диво, знайшлись і ті, хто вирішив підтримати її кандидатуру. Власне, її дядько Одай і його син, Бріджит і Амелія, родина Йон. Шляхом довгих, полум’яних дебатів, все ж були підписані відповідні документи. І Джозефіне Орай стала офіційно тимчасово виконуючою обов’язки лідера конгломерату О-Груп.

Перша зустріч, яку вона ініціювала, була зустріч з Віралом Нілетом та тепер вже його наступником, Ейденом. Переговори були довгі та важкі, але обидві сторони погодились із тим, що підпілля потрібно ліквідувати. Щойно всі підпільні питання будуть вирішені, Рінкю та О-Груп підпишуть свою першу угоду про співпрацю. Далі почались цілі низки звільнень, ротацій, реорганізацій. Фіне діяла радикально і різко. Багато кому це не подобалось. Але вона швидко завоювала довіру ключових фігур і лиш підтвердила свою репутацію, ставши першим президентом конгломерату, яка підняла дохід на 15% менше ніж за рік. Це був рекордний показник.

Фіне поглинула робота. Вона прокидалась о шостій ранку від повідомлень Ліз, яка надсилала їй розклад зустрічей та справ. День вона проводила в кіпах документів, постійних розмовах, дзвінках. В обід навідувала Ісу. А після заходу сонця вечеряла з новими потенційними партнерами. Лиш вночі, повертаючись додому, вона падала на диван і дивилась в свій телефон.

Набраний вами номер більше не обслуговується.

Вона більше не дзвонила. Але цей комп’ютерний голос звучав в її голові, кожного разу коли вона дивилась на його номер. Вона його так і не видалила. Порожнечу, яку він залишив в середині, вона намагалась заповнити щільним графіком. Змінила квартиру, переїхала ближче до офісу. Кожного разу проїжджаючи повз алеї Дощового древа, у грудях щемило. Навіть навідуватись до Мей-Мей було складно. Вона постійно шукала його у натовпі, оберталась кожного разу, коли чула схожий голос або відчувала запах сигарет. Їй не вистачало його теплих дотиків, його дихання, його серцебиття ночами. Поряд із ним вона відчувала себе у безпеці, хотілось жити і дихати, посміхатись, голосно сміятися, говорити. І вона продовжувала шукати… Минали дні, тижні, місяці. Зимою Кірін засніжило так, що перекривали дороги. А весною знову почався сезон дощів. І лиш у розпал літа, тоді, коли на долоні їй впали перші літні пелюстки з квітів Дощового древа, Фіне відчула, що О Юн назавжди зник з її життя.

 Але вона жила далі. Через брак часу у неї не було можливості зупинитись і розібратись у власних почуттях. Була лише робота. І було її так багато, що іноді вона власних думок не чула. Через півтора роки їй подзвонили із лікарні і повідомили, що Ісабела нарешті прийшла до тями. Напевно, це був найемоційніший день. Брідж та Лія плакали, навіть Ліз пустила сльозу. Та це був лише початок. Далі на Ісу чекали довгі два роки реабілітації, а потім ще рік заслуженої відпустки. Згодом, на кордоні з Ашікайсе спіймали Інгрена Нілета. І в Рінкю почались ще більш гучні заворушення. А Фіне продовжувала знищувати підпілля. Довгих п’ять років… а потім… вона зупинилась.

***

- Пані Джозефіне, до вас відвідувач!

- Я наче сказала мене не турбувати.

- Це пані Ісабела.

- Тц… запросіть.

Ісабела увійшла у кабінет і всілась у крісло навпроти Фіне. Вона настільки сонячно посміхалась, що хотілось прикрити очі.

- Іса, - зітхнула руда, - чому ти тут? Могла подзвонити, зустрілись би десь…

- Ага, розказуй. Це єдиний шанс тебе впіймати, - розвела руками Іса, - на дзвінки не відповідаєш, кудись витягнути тебе майже неможливо.

- У мене багато роботи перед твоїм поверненням. Мені потрібно все підготувати до укладення союзу і передачі повноважень тобі.

- Я про це і говорю. Робота, робота, робота. Ми так-то за тебе хвилюємось. Нічого окрім роботи.

- Не правда, я відвідую світські вечірки.

- Лише для того, аби світитись перед потенційним партнерами і домовлятися з ними за робочі зустрічі.

- Я була на весіллі Ріко і Адріана!

- Ти пішла одразу після церемонії, одним ковтком випивши келих шампанського на порозі церкви!

- А як щодо хрестин їхньої доньки? Я ж на них прийшла!

- Ти хрещена! І ти попросила священника потримати дитину, бо тобі дзвонили!

- А не можна було?

- Фіне!  

Руда невдоволено дивилась на старшу сестру.

- Ну, гаразд, можливо я трохи перегнула. Але не розумію, що ти від мене хочеш.

- Я хочу, щоб ти сходила на побачення.

- Включено, - похитала головою Фіне, - немає часу.

- То знайди!!!

- Іса…

- Так, слухай сюди. Я все розумію, батька немає, тож ті заручини які він влаштував мені і тобі більше не діють. Він плекав надію одружити тебе з Ейденом Нілетом, ти в курсі? А от я знала. І Ліз, нажаль, також знала. Але тепер тобі не потрібно виходити за нього. І на правах старшої сестри я прошу тебе, почни вже щось робити зі своїм особистим життям.