Розділ 12

Обставини

- Тооо… яке це, кажете, у вас вже побачення? – Ріка поставила перед Юном чашку з напоєм.

- Третє, - безбарвно відповів він.

- Он воно як, третє, - задумливо промовила дівчина, - куди поведете її на цей раз?

- В театр.

- Круто. Ви не схожі на любителя театру.

- А на кого схожий?

- На бандита.

- Так вже і схожий?

- Дуже. Але ви гарний, того я дозволяю вам зустрічатися з Фіне.

- Що ж, я щиро тобі вдячний.

Ріка була дівчиною без комплексів. Говорила все, що спадало на думку. А судячи з того, як невпинно і швидко вона тарабанила, на думку їй спадало багато чого. Що цікаво, вона О Юна не боялась або ж бездоганно вдавала відсутність страху. Він вже давно звик до того, що його стороняться навіть деякі колеги, але ця дівчина була скоріше винятком. Дівчина зацікавилась новим персонажем вже тоді, коли він вперше з’явився у кавʼярні і почав проявляти знаки уваги до Фіне. Було більш ніж очевидно, що подругу вона дуже любить і переживає за неї. Юн зрозумів це, коли вона безцеремонно підсіла за його столик і почала задавати багато непослідовних питань. Поки він чекав, коли звільниться Фіне, вона влаштувала йому справжній допит. З одного боку це його навіть повеселило. Фіне іноді виглядала з-за прилавку і скоса дивилась на них. До кінця її зміни лишалось менше ніж півгодини.

- У будь-якому випадку, - промовила Ріка, - мене вже тішить те, що вона стала брати не тільки вечірні зміни. Раніше вона навіть чути про то не хотіла. Уявіть собі, якось раз вона навіть…

Ріка не договорила. Дзвоник на дверях мало не зірвався, з такою силою відкрилися двері. В кавʼярню забігла дівчина, за нею влетів хлопець. Обом на вигляд було не більше двадцяти років. І в них, очевидно, виник конфлікт. Дівчина була заплакана, а хлопець без кінця намагався вхопити її за руку.

- Давай нормально поговоримо!!! – кричав юнак, - ти ж не дитина, щоб тікати!!!

- Будь ласка, дай мені спокій, - дівчина тремтіла, - тут же люди… на нас дивляться!

- Тому ми вийдемо! – він знову спробував вхопити її за руку.

Але не зміг. Його руку перехопила Фіне.

- Пане, у нашій кавʼярні діють лише два правила, - отруйно посміхнулась вона, - насолоджуватися напоями і не заважати іншим гостям. Ви порушили вже два. Тому, вам вже час.

- Ти ще хто така?! Не бачиш, ми розмовляємо?!

- Ой-йой… - похитала головою Ріка, - важкий клієнт…

- Пані не має бажання з вами розмовляти, - спокійно промовила Фіне, - тож, я все ж попрошу вас піти.

- Ти що, глуха?!

Юнак відсмикнув свою руку і спробував відштовхнути руду. Юн напружився і піднявся з-за столу, вирішивши, що час втрутитися. Але Ріка вхопила його за рукав сорочки і похитала головою. На мить розгубившись, Юн обернувся до конфліктного клієнта і оторопів. Юнак кинувся вперед. Але Фіне, відштовхнувши дівчину за себе, лише двома різкими рухами перехопила його і перекинула через себе, гепнувши його спиною об підлогу. Гість за сусіднім столиком від неочікуваної сцени аж каву виплюнув. Юн, широко розкривши очі, дивився як ця тендітна леді поправила волосся.

- Вам… пора… - на видиху сказала вона.

Коли хлопець забрався, вона посадила дівчину за столик, принесла їй склянку води і спитала, чи є хтось, хто міг би її забрати. Юн був в ступорі, а Ріка із задоволенням дивилась на його спантеличене обличчя.

- Круто, правда? – запитала вона, посміхаючись.

- Не те слово… - видихнув О Юн.

- Я також була шокована, коли вперше побачила, - сказала Ріка, - ніяк повірити в це не могла. Крові боїться до істерики, а буйного гостя змогла викинути, як ганчірку.

- Що?

- Ну так, він вдвічі більший від неї був.

- Я не про те. Ти сказала, вона боїться крові?

- Ааааа, ви за це… - Ріка зітхнула, - вона вам про це ще не розповідала? Дійсно, хто б став про таке казати після двох побачень. Але так, крові Фіне боїться. Я якось пальця порізала, так в неї сталась істерика, ледь заспокоїла. Тож, якщо ви дійсно бандит, будьте обережні з цим.

- Так, зрозумів. Дякую.

Юн згадав той вечір. Значить, її реально так трусило від вигляду крові, а не від тої ситуації, що склалась? Вона боялась, але все рівно опанувала себе, щоб допомогти йому? Він спіймав себе на думці, що по справжньому майже нічого про неї не знає.

- Оу… Перепрошую.

У кишені піджака задзвонив телефон і Юн мав відповісти.

- Юнчик, вибач, що псую побачення. Але ти потрібен. Негайно.

- Я не…  

- Це терміново.

- Присягаюся, якщо нічого важливого!..

- Директора Кайсо знайшли.

- Зрозумів… виїжджаю.

Він сховав телефон до кишені. Погляд його став важким. Ріка, миттєво просканувавши його емоції, обережно вийшла з-за столу та пішла за прилавок. В цей момент до них підійшла Фіне.