Розділ 9

Фурія Кіріну

- Не відволікайся! Ти – донька роду Орай! Не смій! Не смій зганьбити родину своїм невіглаством! Старайся!

- Батьку, будь ласка, їй всього вісім!

- Не втручайся, Александр! Її сестра у тому ж віці вже могла контролювати свою силу!

- У Іси зовсім інша здібність, батьку! Дай Фіне відпочити!

- Хто дав тобі право мене повчати?!

Звук ляпаса привів Фіне до тями. Батько стояв над Алексом, який не втримався на ногах від його удару.

- Хлопчисько… тобі вже дванадцять, а ти досі не зрозумів порядок речей у цьому маєтку?! Хоч ти і друга дитина, але ти чоловік! І за нашими традиціями, саме ти успадкуєш моє місце! Твоя старша сестра вийде заміж за одного із синів Нілета! А Джозе стане твоєю правою рукою! Вона має бути бездоганною! Це в твоїх же інтересах!!!

- Але вона все ще дитина…

- Вона Орай!!!

- Алексе!!! Батьку… не бий брата! Не потрібно! Я все… я все зроблю! Я буду слухняною! Тільки не бий його! – Фіне повисла на руці Девона.

Той оцінююче подивився на неї, а потім перевів погляд на сина.

- Ти розчаровуєш мене, Александр, - сказав він зверхньо, - навіть твоя молодша сестра, виявляється, розумніша за тебе. Піднімайся. Джозефіне, стань прямо. Ти не мавпа.

***

- З днем народження, сестричко!

- Алекс! – Фіне кинулась йому на шию, - ти вже повернувся?! Я думала, ти повернешся з Ашікайсе не раніше наступного місяця!

- І пропустити твій день народження? Я і подарунок приніс! – він надів на її зап’ястя браслет з великих намистин лавандового і сріблястого кольору.

- Він прекрасний! – Фіне підвела руку до світла, - дякую, Алекс!!!

- Це аметисти і місячне каміння. Душевний спокій і рівновага, - посміхнувся юнак, - тобі не завадить.

- Джозефіне! – голос батька, - я маю тебе чекати?

- Ні, батьку, вже йду! – голос її миттєво став металевим, - побачимось пізніше, брате.

- Фіне!

- Що?

- Не забувай, ти не його пішак! Ми… впораємося з цим разом.

- Алексе… ми Орай. Хіба у нас є вибір?

***

- Сьогодні ти поїдеш з Одаєм на зустріч.

- Я? Але ж це справи підпілля!

- Ти спадкоємець Орай! Ти маєш бути в курсі всіх справ. Поки що твій дядько Одай керує підпіллям, проте згодом його місце займе Джозефіне. Вона доповідатиме тобі про кожен крок у підпіллі. Але зараз ти маєш виказати цікавіть, щоб ніхто і не думав, що ти уникаєш бруду.

- Але я його уникаю! Батьку… ми вже говорили про це! Я не можу зайняти твоє місце! Я абсолютно не підхожу для цієї робити. Ісабела набагато краще вправляється з керівництвом! Вона старша, вона досвідчена! Вона наче королева, була народжена аби правити! Будь ласка…

- Закрий свій рот! Слухати не хочу цю маячню! Ти – Орай! У твоїх венах моя кров! Ти успадкував мою силу! Ти поїдеш на цю зустріч! Ти навчишся бруднити руки! Ти будеш дивитися на кров без огиди! Ти станеш президентом О-Груп! Фіне супроводжуватиме тебе!

- Фіне всього шістнадцять!

- І вона вже готова! Ти побачиш. Ти зрозумієш.

***

- Швидку! Викликайте швидку!

- Що там сталось?

- Кажуть, якась бійка!

- Бійка? На нейтральній території?!

- Викликали швидку?!!

- Чому заблокували поліцію?

Дощ заливав вулиці, змиваючи кров. Вона не чула нічого окрім білого шуму. Тіло Алекса вона тримала на колінах. А в закривавленій руці стискала декілька аметистових намистин.

***

- Так-так-так, що тут у нас? Пане Райго, а чому ж ви так раптово перестали виходити на зв’язок? Взяли гроші. Зникли. Натравили на мене своїх дешевих головорізів. Ну що ж це таке?

- Пані… пані Джозе! Це непорозуміння! Присягаюся, я не маю до тих хлопців ніякого відношення!

- Ну, припустимо, пацани просто не знали на кого нарвалися і так по тупому хотіли підкотити, - вона присіла навпочіпки поряд із чоловіком, що був прив’язаний до металевого паркану, - але ж це відміняє того факту, що ви взяли велику позику у власника НайКорп. Ви знали, що це дочірня компанія О-Груп?

- Ні, не знав! Присягаюся, не знав!!!

- Ви забагато присягаєтесь, пане Райго, - цикнула вона, - дратуєте.

Клацнула пальцями. Шкіра на руці чоловіка роздулась і луснула, обляпавши її обличчя кров’ю. Райго заволав.