Розділ 8

Джозі

- …припини! Це твоя робота!

- До біса! Не було в моєму контракті такого!

- Ми разом навчалися! Я такий же дипломований адвокат як і ти!!! Переписати твій контракт – хвилинна справа!!!

- У дупу собі засунь той контракт!!!

З кабінету доносились крики. Стейн стояв під дверима і наважувався увійти. Секретарка сказала, що пан Кан прийшов на роботу вже без настою, а півгодини тому, до нього прибув пан Нілет-молодший і вони посварилися. Стейн підняв руку, щоб постукати, але в цей момент двері різко відчинилися, спочатку з них вилетів степлер, за ним вийшов Ейден.

- Навіжений! Ще й косоокий! – гаркнув він і, поправивши свій піджак, пішов геть.

Стейн проводив його поглядом, а потім все ж таки зайшов до кабінету.

- Здуріти можна… - О Юн, наче загнаний звір, ходив туди-сюди вздовж кабінету, лаючись, - знайшли собі маріонетку! Оглядини вони мені влаштувати вирішили! Чого одразу не одружити?! Тц… чого тобі?! Якщо нічого важливого, йди геть!

- Пане Кан, - обережно почав Стейн, - тут документи, які ви просили.

- А… розвідав щось корисне? – Юн взяв у нього з рук папку і опустився у крісло.

- Як ви і просили, я відслідкував усі зміни у підпіллі О-Груп від того часу, як ви виїхали в Ашікайсе. Як ви знаєте, у родині Орай первістка готують до управління конгломератом, другу дитину –  до управління підпіллям. Але у президента Девона чотири доньки. Старша Орай у раді директорів, народилась з родовою здібністю Орай, здатна контролювати погоду. Здібність могутня, тому вона вже давно у нас на контролі. Підпілля контролюється двома молодшими доньками і справи в них останнім часом не дуже. Дівчата ще не досвідчені, більше того, не успадкували ніяких сил, хоча і навели жаху на початку.

- Хіба підпіллям не мала завідувати друга донька?

- От тут саме цікаве. Інформації про другу доньку Орай немає. Її настільки вміло підчистили, що навіть наша розвідка нічого не знайшла, - промовив Стейн і, побачивши на собі невдоволений погляд О Юна, тут же додав, - тож я збирав для вас інформацію зі слів очевидців. І продовжу шукати далі.

- То що там? – відмахнувся Юн.

- Повноцінно очолила підпілля у двадцять років, посунула на цій посаді свого дядька. Звати Джозе Орай. Проте у самому підпіллі її запам’ятали як Дволика фурія Кіріну. Успадкувала родову здібність Орай – контроль рідин в живих організмах. Її описували як навіжену, безумну, безжальну. Менше ніж за рік викорінила навіть натяк на опозицію у підпіллі, вичистила всіх зрадників і позбулась від всіх найбільш сильних конкурентів.

- Якщо Девон виховував її лише для управління підпіллям, то нічого дивного в цьому не бачу, - хмикнув Юн, - а чому Дволика?

- Бачте, яка справа… вона укладала бездоганні угоди, корисні для О-Груп як на рівні підпілля так і для самого правління. У такі моменти її описували як вмілого, послідовного і талановитого адвоката, бездоганного дипломата, так би мовити. Але в моменти, коли користувалась своєю здібністю, вона наче втрачала розум. Фурія не просто вміло залякувала, вона безжально вбивала і калічила. Кажуть, після її рейдів лишались лише калюжі крові та шматки тіл.

«Щось мені це нагадує» - майнула думка.

- І чому ж Девон Орай так бездумно усунув її і віддав правління у руки недосвідчених молодших?

- На тому рівні, на якому вичистили всю інформацію про неї, я можу зробити тільки декілька висновків: або її вбили, або ж вона пішла проти президента. В обох випадках, нічого хорошого. Споконвіків у родині Орай не виставляли на показ дітей президента, допоки вони твердо не стоятимуть на ногах і не займатимуть вагомі позиції у правлінні конгломерату. Задля безпеки, звісно ж. Тож, відслідкувати, що з нею сталось і куди вона поділась, нам поки не вдалось. Та я все ж схиляюсь до того, що Джозе Орай просто пішла проти батька. Вона була неконтрольованою і небезпечною, а її силу можна вважати демонічною. Думаю, вони просто швидко мали усунути її аби вона не стала проблемою. Можливо, я помиляюсь.

- Зрозумів, - О Юн відвернувся до великого панорамного вікна, - можеш йти.

- Слухаюсь. Пане Кан?

- Що?

- Ви знову були у тій кав’ярні? Бачились з тою пані?

- Стейн, от не розумію, я ж наче плачу тобі за виконання наказів, а не за тупі питання?

- Та буде вам, шеф, - посміхнувся чоловік, - степлер ви вже викинули в пана Нілета, в мене що кинете? Попільничку?

- Продовжиш задавати дурні питання і я викину тебе, - роздратовано відповів Юн, але одразу ж додав, - так, був у кав’ярні. З пані не бачився. Її сьогодні немає.

- Дивно, наче її зміна.

- Тобі звідки знати?

- Ну як же! Я ж для вас розвідав. Тому і вожу вас тим шляхом, коли вона працює.

- Стейн?

- Га?

- Біжи. До самого Ашікайсе біжи.

***

- Вітаю у Мей-Мей, - крізь зуби процідила Фіне, - чого бажаєте?

- Рада знову вас бачити, пані.