Розділ 4

Гість

- Пане Кан, - масивний охоронець зазирнув у кабінет, - до вас пан Нілет.

- Впустіть його, - Юн відволікся від документів, розкладених по всьому столі.

- Я б і без твого дозволу зайшов, знаєш же, - у кабінет повз охоронця пройшов Ейден, - що робиш?

- Проглядаю документи по справі забудовника ШелКорп, - відповів Юн, - потрібно ж знати, з чим маємо справу.

- А ти хіба не знаєш? Як завжди з підпіллям. Викупили землю, яку не мали викупати. Ми програли тендер завдяки моєму неперевершеному братику і тепер маємо розгрібати це. Знову. Кажуть, ШелКорп звернулися до якоїсь з вуличних банд. Ти щось чув про це?

- Шпана, - відмахнувся Юн, - моїм хлопцям не рівня. Хоча, чого можна було очікувати від дрібного забудовника? Всі більш сильні банди підім’яли під себе або ж ми, або О-Груп. До речі, я чув, що в підпіллі О-Груп відбулись кадрові зміни?

- Як сказати… - задумався Ейден, - майже нічого не змінилось. Як і раніше, підпіллям завідують сестрички Орай.

- Сестрички Орай? – Юн відклав папери і відтягнув у сторону галстук.

- Аааа… точно, ти ж не в курсі. Тоді так, для тебе там дійсно відбулись кадрові зміни. Поки ти прохолоджувався в Ашікайсе, підпіллям займались сестри Орай. Правда, потім там у них щось сталося. Девон, цей старий лис, дуже печеться про конфіденційність. Тому ми так і не змогли отримати якусь інформацію стосовно того, що там відбувається зараз. Знаю лише, що одна сестра замінила іншу. Та може воно й на краще. Та попередня була скажена. Сам не бачив, але деякі з банд, які ми приборкали, казали, що вона була справжнім демоном.

- Сутичок з ними не було?

- Давно вже не було, - кивнув Ейден, - все ж таки, підпілля живе відносно самостійним життям. Сутички між Рінкю та О-Груп відбуваються лише у площині бізнесу та політики. Та буду відвертим, не хотілося б мені з ними сваритися. Це буде справжня війна.

- А що, є привід для сварки?

- Ти ж знаєш мого брата, - зітхнув блондин, - наказав перевірити один з клубів О-Груп.

- І що ж він там хоче знайти?

- Клуб знаходиться на нейтральній території, тож там не має бути діяльності підпілля. Але нещодавно, там засікли новий вид наркотику. Брат вважає, що його розповсюджують люди О-Груп. Я, власне, тому і приїхав. Він хоче, щоб ми особисто цим зайнялись.

- Тц… - Юн потягнувся до пачки сигарет, - у нього своєї роботи немає?

- Хто ж його знає… - Ейден відкинувся на спинку крісла, - у будь-якому випадку, він віддав наказ. Сам знаєш, сказиться, якщо ти проігноруєш.

- Ти прям таки спокушаєш мене йому не підкоритись, - усміхнувся Юн.

- Юнчику, - Ейден схвильовано подивився на нього, - ти ж знаєш… чим більше ти його дратуєш, тим більше проблем потім буде. На цей раз одним шрамом не обійдеться.

- Так-так, - Юн підпалив сигарету та затягнувся, - добре. Можеш передати Інгрену, що я візьмусь за це через тиждень-півтора, щойно завершу працювати над тими наказами, які віддав мені ваш батько. Думаю, для нього це буде аргументом.

- Ох, сумніваюсь… - Ейден похитав головою.

- У будь-якому випадку, раніше я за це не братимусь, - Юн, не допаливши, погасив цигарку та кинув її у попільничку, - зараз в мене є робота.

Він підняв з-за столу та потягнувся до піджака.

- Хей! Я їхав до тебе через все місто! Може хоч пообідаємо?!

- Та годі тобі вже, - Юн скоса глянув на нього, - наважся вже запросити її сам. Не потрібно постійно тягати мене із собою і вдавати, що ми випадково опинилися там же де і вона.

- Все то ти знаєш, - пробурмотів Ейден, - якби все було так просто. Ну і що ж ти за друг такий?!

- Не безробітний, - хмикнув О Юн, - у мене запланована одна дуже важлива зустріч з одним боржником.

- Аааа… ти про того нещасного з банди північного району? Він все ще не скорився?

- Як бачиш. Надходжень з його рахунку ми так і не отримали, тож потрібно навідатись в гості. Так би мовити, візит ввічливості.

- Впевнений, що потрібно їхати самому?

- Не ображай мене. Це шпана.

- Шпана-шпаною, а ножа під ребро можуть встромити. Але, якщо ти так в себе віриш…

- Я поїхав.

- Вип’ємо ввечері?

- Ні, маю плани.

- Знову?!

- Знову. Все, бувай.

Юн вийшов з кабінету, лишивши Ейдена самого. Блондин стурбовано дивився на зачинені двері.

- Погане в мене передчуття, - задумливо промовив він сам собі.

***

Весь день Фіне не могла заспокоїтись. Знову прокинулась раніше будильника. Навіть встигла нормально поснідати. Дістала із шафи світлу лавандову сукню, довго дивилась на неї. Але подумала про погляд Ріки і сховала її назад. Одяглась у білу сорочку, нові світлі джинси, шкіряну чорну куртку. Повертілась перед дзеркалом.