Кажуть, раніше це місто не бачило сонячного світла. Дощове древо, що застилало своєю кроною небеса, проросло сотні років тому і з тої пори у Кірін завжди була злива. Місто знаходилось на кордоні двох держав – Аме та Ашікайсе, тому за нього постійно велась боротьба, як за цінний ресурс. Але війни виснажують…
Правителі обох держав прийняли рішення укласти мир. Для того, аби тримати Дощове древо під контролем, з кожної держави були призначені спостерігачі. З Ашікайсе прибула родина Нілет. Члени цієї родини були здатні скувати і утримати будь-що. З боку Аме, у Кірін була вислана родина Орай, члени якої були наділені містичною здібністю контролювати дощ та воду. Представники родин запечатали Дощове древо і Кірін вперше побачив сонце. За наказом свої правителів і Орай, і Нілет мали залишатись у місті і берегти печать. Обидві родини, у яких народжувались діти із неймовірними здібностями. Рід Дощів та рід Кайданів. Саме Древо пов’язало їхні долі.
Та все це лише легенда. Красива легенда, частина історії двох конгломератів, які все ніяк не поділять місто між собою. Сучасний світ не потребує легенд та гарних казок. А ще… люди зі здібностями тут намагаються не світитися. Так, мій любий монстре?
#1010 в Фентезі
#221 в Міське фентезі
#3362 в Любовні романи
#804 в Любовне фентезі
Відредаговано: 06.06.2024