Епілог

На високому пагорбі при виїзді з міста, спершись об капот новенького чорного позашляховика, стояв і курив лейтенант Джон Прайс. Його погляд спрямований в далечінь, а думки ще далі. Він розмірковував про те, що все скінчилося, цієї п'ятирічної війни більше немає, а він, єдиний поліцейський міста, попри все, залишився живим. На вулицях міста наводиться лад, в Торн-Сіті діє сім загонів спеціального призначення, спійманих злочинців доправляють у федеральні в'язниці. Звичайно, тих, кого вдалося взяти живцем.

Джордж Адамс, ватажок мафії Торн-Сіті, несподівано для всіх знайдений мертвим у своїй камері, в якій чекав суду. Розтин не виявив жодного сліду насильства, жодного пошкодженого органу, взагалі ніщо не вказувало на можливу причину смерті. Експерти губилися в здогадах, що саме відправило цього абсолютно здорового чоловіка на той світ. Проте всіх поліцейських тільки обрадувала така ситуація, адже суд судом, а від смерті жоден адвокат вже не захистить.

Прайс згадав про свій згорілий поліцейський відділок. Він любив його, це був його будинок. При появі влади в Торн-Сіті насамперед було відведено місце для нового поліцейського відділку. Але Прайсу вже не працювати в ньому. Від нього зараз чекають рапорту про все, що тут сталося за останні роки, а потім він назавжди покине «Місто Дощу». Служба Безпеки запропонувала гарну посаду, і він погодився. Останні п'ять років настільки змінили Джона, що він більше ніколи вже не зможе жити, як раніше. Працювати в тихому містечку, ловлячи дрібних злодіїв, для нього буде занадто нудним заняттям. Може, пізніше, коли обзаведеться сім'єю, тоді так. Можливо. Але зараз хочеться застосувати свої навички та вміння для боротьби зі злочинністю. Як тільки він складе звіт, то відразу ж вирушить в інше місто, командувати загоном спецназу, а з Торн-Сіті покінчено.

З-за повороту на шосе під пагорбом з’явився синій кабріолет. Навіть з висоти в кілька десятків метрів, Прайс розгледів за кермом автомобіля симпатичного великого хлопця з довгим темним волоссям, який однією рукою обіймає за плечі красиву шатенку. Місто полишає його останній елемент, остання частинка, і разом з ним уходять похмурість Торн-Сіті, дощ перестає йти, і чим далі їде кабріолет, тим сильніше світить сонце.

Прайсу незвично дивитися на цього хлопця без фарби на обличчі, і він відзначив, що вони з дівчиною справді симпатична пара. Думки поліцейського переключилися на Грима. Чи правильно він зробив, відпустивши того? Хто знає. Але кохання принесе цьому світу набагато більше користі, ніж дотримання закону. Та й закон повинен ґрунтуватися на справедливості, як вірно помітив одного разу Грим, а не на забаганках якихось чиновників, які створили закон для інших, самі ж використовують, як хочуть. А Грим просто боровся проти свавілля, він прийшов з війни та потрапив на війну, а тепер нарешті заживе мирним життям. Прайс загасив цигарку та, подивившись ще раз услід кабріолету, відправився до свого звіту.