Глава 14

Час ленчу викликав неабияке пожвавлення на вулицях Торн-Сіті. Вже давно офісні працівники не виходили під час обідньої перерви на вулицю просто так, щоб розім'ятися. Навіть звична похмура погода не змогла втримати в кабінетах людей тепер, коли немає явної загрози життю. Зараз можна зустріти городян, що безтурботно прогулюються, діляться останніми новинами, результатами футбольних матчів і боксерських поєдинків, та й просто гуляють після ситої трапези в кафе. Тому ніхто не звертав увагу на великий чорний позашляховик, що припаркувався на узбіччі, за тонованими вікнами якого сидять двоє чоловіків і жінка. Автомобіль стояв уже більше двох годин і в будь-який інший час безсумнівно привернув би до себе увагу, але зараз нікому до нього не було діла.

– Цікава будівля, – пробурмотів Грим, спостерігаючи за офісом через скло позашляховика.

Прайс, який сидить за кермом і, здавалося, навіть задрімав, мляво поцікавився:

– Що ж у ній цікавого?

– А ти подивись на фасад.

Рейчел і Прайс придивилися до будівлі. Для дівчини було незрозуміло, що такого особливого знайшов у фасаді Грим, проте Прайс відразу зметикував, що має на увазі приятель.

– Дійсно, – задумливо промовив він. – Фасад занадто респектабельний для цього міста, все настільки нове та блискуче, що аж зуби зводить від чистоплюйства. Жодного брутального написа!

– І що це означає? – не витримала Рейчел. Вона приїхала в Торн-Сіті зовсім недавно, та й до того ж у неї не було достатньої можливості вивчити місто.

– Справа в тому, – почав пояснювати Прайс, – що у нас в місті всі офіси, за рідкісним винятком, піддаються нападкам. Хто гидоти напише з балонної фарби, хто просто щось зламає, хто вікна поб'є. Ну і, звичайно, ремонт роблять дуже рідко через його повну безглуздість. Ті ж офіси, які зберігають чистоту, швидше за все, належать найбільшим кримінальним ділкам, тобто таким, які в будь-якому випадку дізнаються, у кого вистачило ідіотизму забруднити їх будинок, а потім знайдуть винуватця і відірвуть руки. У прямому сенсі слова. А цей же фасад ну просто напрошується, щоб його хтось зіпсував! Однак, як бачиш, ні в кого сміливості не вистачає. А це означає, що належить даний об'єкт одній з місцевих кримінальних «шишок». Вагомий аргумент на користь того, що Грим має рацію, і тут дійсно ховається той, кого ми шукаємо.

Трійця продовжила спостерігати за будівлею офісу, вже більш уважно. В будівлю то входили, то виходили різні люди, схожі на конторських працівників. Час ленчу змінився часом ділових візитів, візитерів, що снують через центральні двері, значно поменшало. Але нічого підозрілого в даній діловій будівлі не помітно. Охоронець в чорному класичному костюмі ліниво стояв на парадному вході, чекаючи коли його змінять. Так і сталося через годину, і на зміну одного здорованя прийшов інший в точно такому ж костюмі та таких же габаритів.

– Ну що? – запитав Грим, якому набридло це спостереження. – Може, підемо і роздивимося все зсередини?

Прайс знизав плечима і, відкривши мовчки дверцята, вийшов з машини. Для ділового візиту він озброївся улюбленим дробовиком і двома пістолетами, вважаючи, що не варто перегинати палицю. Грим з дівчиною вийшли слідом за поліцейським і стали розминати ноги, які затекли від довгого сидіння в автомобілі. Подивившись на своїх супутників, Прайс переконався, що вони готові йти, і так само мовчки перейшов дорогу в напрямку до будівлі.

При його появі охоронець на центральному вході помітно напружився. Він прекрасно впізнав відвідувача, а також того, хто його супроводжує. Не знав тільки дівчину, але якщо вона зв'язалася з цими візитерами, то значить, така ж ненормальна, як і супутники.

– Ти знаєш мене? – холодно і без передмов запитав Прайс охоронця.

– Так, Шерифе! Але, якщо ви хочете пройти всередину, то боюся, не можу вас пустити...

Короткий удар прикладом в щелепу перервав обережні протести сек'юріті та повалив його на підлогу. Прайс, навіть не подивившись чоловіка, мовчки пройшов через двері. Його спина ніби висловлювала повну байдужість до всього. Він – представник закону і для нього повинні бути відкриті всі двері в цьому смердючому місті. І не має значення, за згодою господаря або без неї.

Грим підморгнув дівчині та церемонно пропустив уперед, притримуючи двері. З боку могло здатися, що два джентльмена та леді прийшли провідати друзів або ділового партнера, щоб уточнити декілька умов угоди, а потім усім разом вирушити в ресторан. А та обставина, що біля парадного входу валяється здоровенний охоронець – ну, зараз у багатьох проблеми з серцем, буває.

Всередині приміщення гостей зустрів шикарний хол. Гарний коричневого кольору мармур відбиває блиск позолочених вензелів, розташованих з усіх боків, червоний килим прикрашає сходи, що ведуть на другий поверх, а величезна люстра світить півсотнею лампочок. Крім того, шикарно оздоблені колони, дерев'яні поліровані поручні, вази з декоративними пальмами довершують інтер'єр першого поверху.

Не встигли візитери пройти кілька кроків, як тут же перед ними виріс другий охоронець. Він виявився трохи здивованим, тому що теж впізнав поліцейського та його приятеля, і тепер не міг зрозуміти, чому напарник пропустив цю трійцю.

– А... еее...

Знову короткий удар і у сек'юріті миттю відпали всі питання. Він, як і перший, мирно розлігся на килимі та ніби заснув тихим дитячим сном. Грим відтягнув його за стійку рецепшіна, щоб заховати. Прайс поблажливо подивився на це та пішов на другий поверх. Він підозрював, що зараз тут може початися такий переполох, що один або два лежачих на підлозі чоловіки навряд чи привернуть до себе багато уваги.

Коли Грим і Рейчел наздогнали свого приятеля, то побачили, що той стоїть біля великих розкішно оброблених дверей. І, звичайно, біля поліцейського знову лежать охоронці. Ну, правда, тепер їх виявилося двоє.

– Тобі не набридло? – посміхнувся Грим.

– Я не винен, що їх розставили на кожному поверсі.