Глава 8

Робота над черговою статтею просувалася досить швидко. Рейчел вже встигла соковито і в усіх подробицях описати те, що з нею сталося з моменту приїзду в Торн-Сіті. Матеріалу багато, можна навіть поміркувати щодо книги. Без сумніву, це буде бестселер! Щоправда, для початку потрібно вибратися звідси – вчора Грим повідомив, що ситуація в місті погіршилася, а єдиний виїзд з міста настільки кишить монстрами, що навіть він безсилий що-небудь зробити.

Згадавши про цього дивакуватого хлопця, Рейчел відвернулася від статті та замислилась. Вона вже тиждень живе тут, і якось звиклася з цією обстановкою, позбавленої звичного комфорту. З іншого боку, в цій промисловому будівлі безпечно, навіть коли Грима немає поруч. Він взагалі часто зникає, може бути відсутнім весь день і з'явитися тільки вночі. А може навпаки – цілий день спати, а на ніч зникнути.

Втім, у нього є обов'язкові справи – ранкове й вечірнє тренування, чистка зброї та мотоцикла, хімічні досліди, перезарядка смертоносних ножів. Харчується ж Грим вельми нерегулярно, тому Рейчел довелося взяти кухню на себе. Хоча, на розчарування дівчини, Грим ніяк не оцінив її кулінарні старання – здається, він абсолютно байдужий до їжі. Тютюн і алкоголь його теж не цікавлять, лише двічі за тиждень дозволив собі пару чарок бренді та одну сигару – в такі моменти хлопець просто сідає в крісло і закриває очі, не видаючи ні звуку. А ще він ніколи не змиває фарбу з обличчя, чим призводить гостю в подив. Не знаючи, що думати, Рейчел вирішила, що хлопець, можливо, соромиться показувати комусь своє обличчя, він якось обмовився, що зіткнувся з підвальними гігантськими щурами, і вони його добряче покусали…

Закінчити свою думку журналістка не встигла – металеві двері ліфта з гуркотом відкрилися і впустили господаря оселі.

– Як справи на творчій ниві? – привітав дівчину Грим, закочуючи мотоцикл на середину кімнати.

– Чудово! Розмірковую над ідеєю написання книги, – пожартувала Рейчел.

З появою Грима все тривоги йдуть геть, дівчині неймовірно легко з цим чоловіком, а його бешкетний з іскоркою погляд і легка усмішка завжди піднімають настрій.

– Боюся, тобі доведеться відкласти це заняття, – сказав Грим і, підійшовши до столу, почав свої звичні маніпуляції з ножами. Схоже, на пару монстрів у місті стало менше.

– Я був в бібліотеці та дістав цілу гору різних дисків з енциклопедіями по таємним товариствам, – продовжив він. – Я навіть не підозрював, як багато їх було в історії людства!

– Ти хочеш знайти щось пов'язане з тими записами у блокноті?

– Звісно! І ти мені допоможеш, якщо не хочеш, щоб я займався цим до старості!

Рейчел відклала ноутбук і зайнялася вечерею. На її прохання Грим привозив всі потрібні продукти, навіть доволі рідкісні, де він їх діставав залишалося для дівчини черговою загадкою. Втім, а що в цьому чоловікові не є загадкою?

За вечерею Грим розповів новини про ситуацію в місті та посміявся над потугами Прайса створити армію ополчення і до чого призводить цей задум.

– А що поганого в тому, щоб об'єднати жителів? – поцікавилася журналіста.

– Ти маєш на увазі, крім повального мародерства і видачі зброї запеклим бандитам? Ну, наприклад, те, що як тільки Прайс стане їм непотрібним – він буде першим, кого вони пристрелять, а потім захоплять владу в свої руки. В результаті, крім монстрів і мафії, жителям доведеться натерпітися ще й від цих покидьків. Але може, вони з конкурентних міркувань повбивають один одного? Тоді, так, визнаю – ідея Прайса чудова! Шкода, що він не встигне насолодитися її результатами.

– Ти його не дуже любиш, так?

– Та я взагалі чоловіків якось не дуже люблю, мене більше приваблюють жінки, – посміхнувся Грим.

– І у тебе є жінка? – з кокетством поцікавилася Рейчел.

– А в тебе є чоловік? – тим же тоном парирував Грим.

Не чекаючи відповіді, він встав з-за столу, відніс посуд в раковину і пішов у ванну. Звідти почувся шум води. Рейчел знизала плечима і зайнялася миттям посуду. Їй ніяк не вдавалося вивести Грима на відвертість, він постійно уникає відповіді – або жартом, яким питанням на питання. Про боротьбу з монстрами, про місто, на будь-яку тему він охоче розмовляє, але про себе – ні слова, ні про минуле, ні про плани на майбутнє. Ніби для нього не існує цих понять, він живе сьогодні, зараз, а що буде або було – яка різниця?

Грим, зайшовши у ванну, включив воду, але не став залазити під душ. Думки про Рейчел і бесіду з нею викликали посмішку. Вона подобається йому, щось є в ній таке, чого він уже давно не помічав в жителях Торн-Сіті. Вона явно налякана, але намагається триматися, не впадати у відчай, до того ж вона розумна, а розумних і красивих жінок Грим зустрічав вкрай рідко. Проте, незважаючи на симпатію, він твердо вирішив випровадити дівчину зі свого будинку, як тільки знайде для неї безпечне місце. Вона і так перша людина, яка побувала у нього в гостях. Та взагалі перша людина, з якою він так довго спілкується, зазвичай хлопець терпів когось не більше двох-трьох днів.

Намочивши волосся, Грим закрив кран і повернувся в кімнату, де побачив, що Рейчел знову сидить за ноутбуком. Вона збиралася щось написати, але нічого не лізло в голову, всі думки поверталися до нового знайомого.

– Ну що, ти готова до нудної та копіткої роботи? – підморгнув Грим.

– Завжди готова! – з посмішкою відрапортувала Рейчел.

Втім, щодо нудної і копіткої роботи Грим явно перебільшив. Ні, якби дівчина займалася цим сама, то й справді було б нудно, але з постійними жартами та веселими коментарями Грима пошуки йшли легко і невимушено. Вони сіли за два ноутбуки і робота буквально горіла. Всього за пару годин вдалося переглянути цілу гору дисків, в яких не знайшлося нічого схожого. Масони, ілюмінати, тамплієри – цих культів і Орденів було сотні! Здавалося, що кожна країна, яка хоч трохи поважає себе, намагалася обзавестися яким-небудь таємним товариством, починаючи від Стародавнього світу і закінчуючи сьогоденням, а потім швиденько сама ж його і прибирала. І всі суспільства несли в собі якусь релігію, поклоніння богам, все залежало тільки від особистого інтересу різних адептів.