Сон

Іноді буває важко прокинутись, ти біжиш від своїх кошмарів, намагаєшся зачинити двері, а хтось чи щось всеодно наздоганяє. Безвихідь, страх, паніка. 
  Анна не спала нормально уже декілька днів,  жахи навідувалися щоночі. Дівчина боялась темного часу суток і їх неприємних сюрпризів. Але на жаль, нічого не могла вдіяти. 
Після п'ятої чашки кави за першу половину дня знову відчувався невеличкий прилив сил. Сьогодні роботу вона попросила на дім і сиділа редагувала статті для  їхнього журналу. Худа персона у полосатому спальному костюмі з брудним волоссям та сонним лицем вдивлялася в монітор ноутбуку. Тонкі пальці швидко двигались по клавіатурі періодично відволікаючись на мишу. Поруч стояла чашка на зовнішній стороні якої також виднілися кавові плями. Бліда рука потягнулася до неї і піднесла до рота, з неприємним звуком вона втянула в себе залишки напою з гущею та скривилась. Через декілька секунд знову була поглиблена в редагування.   З відчиненого на провітрювання вікна лунала какофонія міста, сигнали машин,  голоси людей, звуки проїзжаючих трамваїв, легкий вітер колихав штори. Але у квартирі було якось сіро, відчувалася депресія господарки її бажання заховатися у роботі від ненависного буття. Дзвінок у двері вирвав її зі стану  віддаленості . Тонка фігура різко встала та пішла відчиняти двері. На порозі стояла матір. 
— Привіт сонечко.
— Привіт — Анна впустила не високу темно-волосу жінку з приємним обличчям.  Матір зняла легку кофту та пройшла на кухню, пакет що вона тримала в руках поставила на стілець і почала діставати з нього судочки з їжею. 
— Мам, ну ти знову за своє ? — повільно та невдоволено запитала  дівчина, що сіла навпроти за стіл. 
— Ну я ж знаю як ти їси, готуєш напевно раз в два тижні і розтягуєш .
— То і що ? Не вічно ж тобі мене годувати. Я розберусь. Скажи краще таблетки не забула , що я просила? 
— Ні, звичайно купила — вона відклала вже порожній пакет і прийнялася  ритися у своїй сумочці.  
— Ось . — жінка поставила на стіл зелену упаковку снотворного. —  Невже настільки погано спиш ?
— Так, жахливо якщо чесно, часто прокидаюсь від кошмарів і потім не можу заснути , буває що вже часа в два три починаю тинятися , якщо засинаю в одинадцять. Чай будеш ?— матір кивнула 
— Зараз тільки руки помию — встала вона та пішла в ванну причитаючи  —  бідна, бідна моя дитина , ну нічого — Почувся шум води. — ця таблетка кажуть добре допомагає. Спати будеш як дитя. — Звук затих вона повернулась, Анна тим часом поставила чайник та насипала у чашку чай та цукор, а собі знову  каву.
— Діти до речі погано сплять, часто прокидаються. 
— Так, не чіпляйся до слів. 
 Вода в приборі закипіла та дівчина залила чашки.

— Дякую. — жінка взяла свій теплий напій. — А до психотерапевта так і не записалась? 
— Мам, перестань. Запишусь я . Роботи зараз багато, просто не має часу. — дівчина сіла за стіл.
— Ну добре добре, дивись тут у синьому судочку картопля з м'ясом, у жовтому котлетки, у цьому пиріг, а в іншому салатик. — вона показувала рукою, а Анна просто пила каву та кивала головою.

  Через хвилин сорок вони попрощалися, жінка пішла, а дівчина знову сіла за роботу.

Ввечері коли стемніло почали пекти очі  від напруги, вона глянула на годинник 22. 49. Повернувши голову Анна помітила купку волохатих лапок на стіні. Вмить вскочила на ноги, серце так стукало начебто намагалось втекти з організму. Здоровенний павук спокійно сидів на місці, поки вона ледве двигалась від страху, зняла тапок щоб його прихлопнути. Повільно, тремтячи, підходила до цієї страшної тварюки. Хлоп. Коли вона відкрила очі його там не було, розчавленого трупа на підошві також не спостерігалося.  Але відчуття страху тільки збільшувалось. "Мабуть я його не добила, і ця волохата туша ще тут бігає." Дівчина озирнулась, простір почав звужуватись, стало важко дихати. В той момент наче хтось увімкнув її слух, вона почала чути своє серце, як кров тече по венах, як скрепить підлога. Пульсація з грудей розносилась по всьому тілу, ноги наповнились  важкістью. " Так, спокійно, спокійно. Дихаю. Дихаю."  Маленькі волохаті лапки наближалися з усіх сторін, їх рухи ставали дедалі швидше, але очі не бачили. "Вони повинні бути поруч! Де? Де?" Наче у відповідь на думки щось почало лоскотати ноги. "Чому я їх не бачу? Вони є ! Матінко... " Її трясло але поворухнутись не могла зовсім. " Та за що? Будь ласка, я хочу щоб це припинилось. Якщо вони залізуть мені в носа або у вухо ? Мамо, мені страшно.. "

Вона прокинулась, лице заніміло від твердої не рівної поверхні. Було темно, дівчина повільно піднялась, декілька секунд намагалась зрозуміти де вона знаходиться. Місячне світло з вікна допомогло зорієнтуватися, кімната де вона працювала. Все те ж відчинене на провітрювання вікно, стіл, ноутбук. Було тихо та спокійно, місто вже не було таким шумним. " Невже я заснула сидячи за комп'ютером?" Увімкнула світло та декілька секунд звикала до нього. Після сходила в душ, щоб змити з себе сірий день і неприємний сон. О дванадцятій ночі дівчина випила таблетку та лягла у ліжко. Їй дуже не хотілось засинати, але організм молив про нормальний відпочинок. Ломило руки та ноги, боліла спина та шия, важко було віднайти зручну позу для сну, приходилось перевертатись з боку на бік.  "Цікаво, в скільки я заснула за ноутбуком, я проспала хоч годинки три?" Як на зле, думки почали штурмувати мозок, а ліки ніяк не починали діяти. "Сподіваюсь, що мені нічого не присниться взагалі" Через хвилин двадцять важка рука лягла на лоба, очі закрилися і бідна дівчина поринула в сон. 
  Вона стояла на хиткому балконі  височенного будинку, здоровенні тріщини між підлогою та стінами, показували на скільки не надійна була ця місцина. Вікон на ньому не було, холодний протяг та відчуття що він зараз с тріском полетить до низу, пробирались до самих кісток, але вид з нього зачаровував, неймовірне місто майбутнього. Гарні сірі висотки, літаючі автомобілі та неймовірне небо поєднувало у собі рожеві та оранжеві кольори. Треба було йти, Анна зайшла у середину, там  темно, брудно та неприємно, а посередині кімнати знаходилась здоровенна чорна діра, що нагадувала колодязь. Щось з нього наче призвало її, захотілось зазирнути туди, але страх що це "щось" затягне дівчину у середину не давав ступити і кроку. Ноги нібито приростали до підлоги, вона спробувала від'єднатися та впала, але це дало змогу рухатись далі повзком."Головне не заглянути у діру". Біля дверей піднявшись з підлоги вона вийшла, внутрішній голос казав що треба поспішати. Вона бігла по сходам до низу, але на першому поверсі виходу не знайшлося. Тільки в одній з кімнат на товстій павутині висів розміром з автомобіль волохатий чорний павук. Дівчина наче відчувала його погляд. Якась сила почала притягувати її до створіння, вона намагалась встояти, але не виходило. Ще мить і павук проковтнув дівчину. Анна прокинулась. Неприємне відчуття розтікалося по тілу, тривога, паніка і відраза. Вона лежала на спині і дивилася на темну стелю. "Боже коли це вже закінчиться" Перевернулася на бік. 
— Доню... — чітко почула мамин голос. 
— Мам? " Її тут бути зараз не може..." — подумки додала вона. Дівчину трясло від страху. " Невже в мене галюцинації?" 
У цей момент щось з грохотом впало на кухні. Анна підскочила на ліжку. Серце здавалося стрибнуло  до самих вух. Трясучись с голови до ніг вона обернувшись ковдрою тихо пішла в сторону кухні. Там було темно і тихо, тільки місячне світло проникало крізь вікно. " Гялюни" Заключила дівчина. " Треба всеж таки записатися до психотерапевта" 
— А я тобі казала! — крикнула матір. 
Анна знову розплющила очі. Дівчина лежала на своєму ліжку. "Коли вже ця грьобана ніч закінчиться?!" Пролунало в голові. Вона встала та пішла на кухню, увімкнула світло та поставила  чайник. На годиннику була третя година. " Як завжди." 
Обійнявши свої коліна с ногами на стільці Анна споглядала як нагрівається вода в чайнику. " Чи сісти далі працювати?" 
Випивши зеленого, гарячого чаю, вона ще більше почала відчувати свою втому. "Скільки днів вже я нормально не спала?" Дівчина знову лягла в ліжко, і відчула як провалюється крізь нього. Відчуття падіння і вона прокинулася. Вже був ранок, сонце заглядало у вікна. " Яка жахлива була ніч" 
Міцна кава була призвана принести хоч краплину ясності у замучені сонні думки. Очі пекли, голова боліла , тіло крутило. Дівчина увімкнула ноутбук і сіла. Бажання працювати не було ніякого. " Що робити?" Подзвонили у двері, Анна пішла відчиняти. Кур'єр у жовтій формі вручив їй якусь коробку і попросив розписатися. 
— Від кого це? — спитала дівчина. Він лише пожав плечима і пішов. 
"Чи мама знову щось прислала?" Анна прославила ящик на стіл та ножом відкрила його.  Те що було всередині змусило відсахнутися і закричати. 
Дівчина відкрила очі. "Цього не може бути!" Ніч. Ліжко. Вона не могла згадати що саме її так налякало у ві сні. Але зрозуміла що декілька разів прокидалась не по справжньому. " Але як зрозуміти що я зараз реально прокинулась?" Анна озирнулася в пошуках чогось не звичного. Тиха нічна кімната, силуети меблів та предметів. Вона схопила телефон і прищурившись глянула на час. Третя година. " Боже це ще не кінець..." 
На цей раз дівчина вирішила не лягати взагалі. А дочекавшись ранку домовилась про зустріч з лікарем. Вона дуже сподівалася що це знову не буде сном...