а в роздумах життя здавалось кращим
не так , щоб зовсім
але трохи в плюс
спокійний вдих
на повну
в діафрагму
їй спокій - що ?
Дніпро
та ковила
там ще граніт червоний , грітий сонцем
пороги
вирви
різнотрав'я цвіт
його стежки
маршрут повз терикони
не по прямій
за покликом душі
він теж сюди приходив не щоденно
і не зважав на дощ
чи суховій
кортіло самоти -
то шлях на Острів
кортіло спокою -
був ближче до води
ніколи наперед
а як складеться
її до того ж самого привчав
крізь кілометри
у дзвінках
й словами
привіт від Острова
передавав
він теж чекав
і терикони
й трави
і всеоб'ємна глибина води
дівча маленьке
віддано чекали
чекали її біль
її думки
не поспішати б тільки
не корити б долю
за те єдине
крихітне
святе
є Острів
є постійності основа
Дніпрові хвилі
і дівча мале...
Відредаговано: 20.03.2024