МІстикс

✨ Історія ✨

Минуло багато років.
Листопад став сивим, як старий мудрець.
У хатині біля лісу горів камін, і полум’я відбивалося в очах старої жінки. Навколо неї сиділи підлітки, загорнуті в ковдри, слухали, не дихаючи.

— І отак вони зникли, — промовила бабуся. — Ніхто більше не бачив ні Ерейри, ні Фіана. Але щоосені, коли перший вітер проходить крізь місто, люди кажуть: у повітрі чути шелест двох листків — золотого і срібного.

— А це правда? — спитала дівчинка з косами.
Бабуся всміхнулася, глянула у вогонь.

— Правда чи легенда — хто знає? Та кожна легенда колись була чиєюсь правдою.

Полум’я тріснуло, й на мить здалося, що в ньому промайнуло щось схоже на дві постаті, що тримаються за руки.


“Містикс живе у тих, хто вірить.
І, може, саме цієї ночі Бог листопаду обере когось із вас...”

Вітер торкнувся вікна.
І за ним, у темряві, закружляли два листки — золотий і срібний,
повільно, ніжно, ніби хтось невидимий проводжав їх додому.

А може, то просто осінь.
А може — Містикс.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше