Кажуть, що кожного листопада є ніч, коли Бог вітру й тепла — той, кого називають Богом листопаду — обирає двох, чиї серця чисті, щоб відкрити їм дорогу до Містиксу.
Містикс — місто чудес, загублене між світами. Там немає брехні, немає страху, лише тиша, що лікує, і світло, яке бачать лише ті, хто вміє любити.
Більшість не вірить у такі речі. Але вони вірили.
Того вечора повітря було спокійним, лише час від часу вітер колихав гілки старого парку.
Ерейра стояла під ліхтарем, що тьмяно блимав, і тримала в руках аркуш — стару записку, знайдену в бабусиній скрині. Там було написано:
“У першу ніч листопада стань поруч із тим, кого кохаєш,
візьми його руки у свої,
скажи слова, що народяться з серця.
Якщо Бог листопаду почує їх — відчинить двері до Містиксу.”
#2274 в Фентезі
#579 в Міське фентезі
#753 в Молодіжна проза
#200 в Підліткова проза
Відредаговано: 09.11.2025