Розділ 4

Розділ 4

***

Я ніколи не мріяв про могутність, гроші чи кохання! Це банальні речі… Я завжди прагнув балансу. Ви можете сказати, що баланс – це абстрактне поняття, а в хаосі сьогодення – це не більше ніж казкова недосяжна мета. Може й так… не буду сперечатися, але тільки для непорушності Вашого балансу. Скажу лише, що лише зараз я зрозумів, що таке баланс: це коли твій рух вперед не заважає руху вперед тому, що тебе оточує… а те, що тебе оточує – не сповільнює твій поступ. Своєрідний античний стоїцизм, послідовником якого я став, знайшовши себе.

Я усвідомив, що я мушу перебувати у постійному русі вперед. Навіть роблячи крок чи два назад – це повинні стати кроки для різкого ривка. Пам’ятаю час, коли я зупинився… як то кажуть «сів на п’яту точку», очікуючи, що мої проблеми вирішаться самі собою… чого, звичайно, не сталося. Сталося інше: я просів у всьому, втративши все і себе.

Зараз я знайшов баланс! Зараз я повернув себе колишнього… зараз я отримав владу над людцями, які шукають шлях до досягнення банальних цілей… І зараз я навчався отримувати задоволення від дарунків долі.

***

Юшка, яку ми доручили варити Тіму, як найбільш обдарованому кулінару з нас трьох, на рахуючи нашого водія, вийшла така, що Тім тричі перехрестив казанок — на всяк випадок, щоб не наврочити.

Торо стояв над вогнем із виглядом шамана, який особисто домовився з рибою, щоб вона не розварилася.

— Ну що, — сказав він, розливаючи по мисках, — ось за це я люблю життя. Ні тобі бірж, ні клієнтів, ні демонів минулого.

«Я все чую», — буркнув Тарґо десь у глибині свідомості.

— Мовчи, — подумки відповів я. — Тут твій статус не діє. Та й це він у мій город камінець запустив.

Ми сіли колом. Вогонь потріскував, річка шуміла спокійно. Тім сьорбнув перший і задоволено видихнув:

— Оце так рибна юшка. Прямо як тоді, пам’ятаєш? На Дністрі…

— Та як таке забудеш, — засміявся Соні. — Ти тоді в човні заснув, а ми тебе півгодини за течією ловили.

— Я медитував! — обурився Тім.

— Ти хропів, — уточнив я.

Ми зареготали.

Торо ковтнув із кухля, витер вуса рукавом і раптом серйозно глянув у вогонь.

— А пам’ятаєте, як я раз перебрав?

— Раз? — хором перепитали ми.

— Ну добре, один особливо яскравий раз.

Він відставив миску і сперся ліктями на коліна.

— Було це років п’ять тому. Корпоративна вечірка. Я тоді в черговий раз одинаком ходив. Пішло якось усе занадто весело. Коньяк, віскі, ще щось… Я вже не пам’ятаю, що саме. Пам’ятаю тільки, що вийшов подихати.

— І? — Тім нахилився ближче.

— І бачу — стоїть біля парковки мужик. У костюмі. Чорному. Такий… гладенький, як з реклами банку. І дивиться на мене.

Я мимоволі усміхнувся.

— Питає: «Важкий день?» А я йому: «Та життя в принципі не легке!». А він каже: «Можу полегшити!».

Соні пирхнув:

— Кредит під 0%?

— От і я так подумав! — Торо ткнув у нього пальцем. — А він мені: «Продай душу. Вона лише обтяжує свідомість! А так – позбувся дурниці беззмістовної і разом і проблем позбувся».

Ми замовкли. Вогонь хруснув гілкою.

— І що ти? — спитав я.

— А що я… Я кажу: «А скільки даси?»

Ми вибухнули сміхом.

— Ні, серйозно! — обурився Торо. — Треба ж торгуватися! Я ж не дурень.

— І яка ціна? — поцікавився Тім.

— Каже: «Ти ж сам не знаєш, чого хочеш. Тому ціна буде така, як вирішу я».

Я ковтнув юшки й відчув, як Тарґо всередині насторожився.

— А далі? — тихіше спитав я.

Торо почухав потилицю.

— А далі я йому кажу: «Та ні, я ще подумаю». І зайшов назад у зал.

— І все? — розчаровано протягнув Соні.

— Ага. А вранці прокидаюся у якоїсь кралі… привидиться ж таке!

— Ну ти й казкар! – штурхнув друга Тім. – Просто перебрав і чортівня приснилася…

— Сам ти казкар!

Регіт поплив над туманом.

«Це не жарт», — тихо озвався Тарґо. – «І Торо не казкар!»

Я відчув холод по спині, але посміхнувся.

— То ти майже став мільйонером без душі?

— Та ну вас, — відмахнувся Торо. — Я й так нормально живу. Без контрактів із рогатими.

Тім підняв кухоль.

— За те, щоб ніколи не продавати душу. Навіть по п’яні.

— І щоб чортам було лінь до нас ходити, — додав Торо.

Ми цокнулися.

Вогонь потріскував. Річка текла. Десь у темряві щось плюхнуло. Я глянув у воду.