Розділ 3

***

Із потойбічним я познайомився ще до свого знайомства із Тарґо. Знаєте, коли ти виходиш… ні не так! Коли тебе копняками виганяють із багаторічних відносин – у тебе з’являється багато часу… Часу жаліти себе, аналізувати свої та її вчинки, шукати шляхи повернення! Тут тобі і походи до психолога, і скролинг соціальних мереж… я не знаю, як у кого – а у мене це зайняло більше двох місяців.

Потім звідки не візьмись, коли психологи і самоаналіз не допомагають – виникає зацікавленість астрологією та нумерологією. Ще те шарлатанство, але коли «безвихідь», то у хід йдуть усі заходи для досягнення цілі!

Ну а такі інтереси та хоббі - це прямий шлях до потойбічного. Власне, це, в кінцевому результаті, привело мене до Тарґо. Але до того були гадалки, мольфари та мольфарки, і навіть відьми!

Не знаю, чому так цілий Тарґотар Нокт Гровіан Іл’Сар Малрікс, Демон Внутрішнього Кола, Суверен Внутрішньої Ночі та Хранитель Межі, Той, Хто Надає Форму Тиші, Містична Тінь Хаосу, Останній Перероджений Ілюзії боїться відьом. Але сказати, що я мав приємні спогади від спілкування з ними – не можу: мої питання не вирішили, грошей я позбувся.

Що було потім? Ну от так я взяв і усе заспойлерив! Проте, якщо відверто, то я ще довго шукав спосіб, але знайшов себе… а потім Тарґотар Нокт Гровіан Іл’Сар Малрікс, Демон Внутрішнього Кола, Суверен Внутрішньої Ночі та Хранитель Межі, Той, Хто Надає Форму Тиші, Містична Тінь Хаосу, Останній Перероджений Ілюзії увійшов у моє життя… про що й пошкодував уже напевно не раз…

***

Після ночі розваг я не виглядав помятим. Чи то демонічна сутність, чи то просто я сам такий… але почувався чудово! Залетів у свою квартиру… кинув на розігрівання лоток із завчасно приготованим сніданком… скинув одяг і махнув у душ.

Хто ходив на фітнес – не раз помічав, як чоловіки часто, а подекуди ну дуже часто дивляться на себе у дзеркало. Коли я врешті-решт знайшов себе і зайнявся собою – я теж почав себе розглядати: рельєфне тіло, м’язи, трохи вздуті вени, і десь там сором’язливо пробиваються кубики пресу…. Краса!

Затримався перед дзеркалом, милуючись собою, погладжуючи неголену щоку… аж раптом!

«Ти казав «про відьму поговоримо»!» - із дзеркала на мене дивилася срібнорога сіро-зелена демонічна сутність з червоними очима.

— От прямо вже і зараз? – буркнув я.

«Ти обіцяв!»

— Сказала сутність, для якої брехня – суть існування!

«Ти сказав потім! Потім – це вже зараз!»

— Ну, гаразд! Я поки поголюся… Що не так із відьмами? Ви ж здається по одну сторону… хіба ні? – я намастив обличчя піною для гоління і вона з’явилася на морді Тарґо. – Чуєш, друже, матеріалізуйся тут, мені себе треба, а не тебе…

Тарґо матеріалізувався у мене за спиною. Так, він міг це, однак тривале перебування поза межами тіла було для нього шкідливим… але враховуючи його бажання поспілкуватися, яке збіглося з моїм бажанням поголитися… та й спілкуватися зі своїм відображенням, навіть, якщо воно не зовсім моє – це якийсь сюр.

— Так що не так з відьмами і конкретно цією?

— Арте, відьми – це зло у людській подобі!

— Ну, як свідчить історія і мій досвід – більшість людей це зло… - я розсміявся і ненароком полізався.

— Ти не розумієш! Ми, демони, для них щось як золоті рибки… Зловить відьма демона і він мусить виконувати її бажання!

— Ти серйозно! Та у нас кожна жінка тоді відьма, а кожен чоловік – демон! Скільки кажеш бажань?

— Скільки вона захоче!

— Тобі немає чого боятися! Як вона тебе зловить, якщо не ти у мене, а я у тебе вселився?

— У тому то й справа! Демон може втекти, а ти втюришся у відьму і все, станеш на пару зі мною її золотою рибкою!

— А потім вона нас засмажить і з’їсть?

— Арте, не блазнюй!

— Не буду я «втюруватися»… та й зникла наша відьма.

— Вона проявиться!

— От як проявиться – поговоримо! Йдемо снідати! У мене ще зустріч!

***

Невибагливим я був скільки себе пам’ятаю! Ні, я ніколи не був скнарою… віддав останнє рідній душі. А от на собі економив постійно! Мінімалізм у всьому! Напевно за те моя «екса» і вподобала мене собі: перспективний чувачок, готовий прогнутися за потреби, легкий для впливу та контролю…

І думаєте у мене хоч раз була «подушка безпеки» із заощаджень? Та де там! А у світ із відносин я пішов з тим, що мав за душею, а саме – нічого. Просто починав усе з нуля…

До чого це я? Оу, тут все просто: припинивши стенання і економію, почавши любити та поважати себе (дорогі костюми, якісна їжа і таке інше) – я почав заробляти нормальні суми.

Пригадую, коли в період «моїх пошуків себе» мене зустріла «подруга» моєї «екси», пожаліла і порадила сходити на збори таких же невдах, як я сам. Виявляється і таке є! Та я, хоч це й зайняло трохи часу, взяв себе в руки.

***

Я змив піну, витер обличчя рушником і глянув на Тарґо вже без дзеркала — він сидів на краю ванни, схрестивши ноги, і виглядав як дуже незадоволений кіт, якому не дали сметани.