5

Прокинулась Олена у своїй кімнаті. Декілька хвилин вона лежала не рухаючись, згадувала, як вона опинилась в кімнаті. Так і не згадав, піднялась на ноги та пішла до дверей, щоб вийти в коридор та зайти до когось з дівчат. Але коли вона відчинила двері, то опинилася в невідомому місці. Олена закрила двері і знову відкрила, но нічого не змінилось. А якщо точно, то змінилось все. Коридор із білих стін перетворився в приміщення з неймовірною стелею, на якій  були різні малюнки епохи ренесансу. Стіни були усіяні картинами. Олена боялась зробити навіть один крок, просто стояла в проході між дверима і дивилась на те, чого декілька століть уже не має.

А потім знову почула шепіт:

-прокинься…- знову тихий, знайомий – прокинься…

Мурахи пішли по всьoму  тілу. В сенсі прокинься? Не розуміла Олена. Вона і так не спить. Або спить?

Вона уже нічого не розуміючи вирішила дійти до кімнати Дарини, вона була трохи ліворуч. Коли Олена підійшла до дверей і хотіла їх відчинити, то почула холод, який пройшов у неї за спиною. Оглянувшись вона знову побачила привид  дівчини в білому і закричала від не сподіванки, привид стояв трохи підвищуючись над нею. І Олена почула, що її трясе і біль пронизала по обличчю.

І вона відкрила очі, побачила над собою обличчя Михайла. Воно було збентежене.

-Я знайшов тебе в дзеркальній кімнаті, тобі стало зле?- спитав Михайло.

Олена лежала на підлозі. Там де останній раз була, а Михайло стояв над нею і простягнув їй руку. Вона її приняла і піднялась на ноги.

-щось дивне сталось. Я не пам’ятаю, як я втратила свідомість.- промовила дівчина. – а де всі інші, ми були тут з дівчатами та Дмитром?

-я їх не бачив. – промовив хлопець і вони пішли до кімнат.

-дивно, уже вечір, а ми були тут зранку. – Олена  подивилась на Михайла, той лише пожав плечами  і пішов в напрямку, де були кімнати для хлопців. А Олена пішла до дівчат. Вона підійшла до дверей  кімнати Даринки і простягла руку, холод  пройшов по спині від спогадів сну, який вона бачила коли була непритомна. Мотнув головою, проганявши дурні думки, вона відчинила двері і пройшла в кімнату.

- доброго вечора, можна? - спитала Олена і побачила Дарину, яка сиділа на м’якому диванчику і читала якусь книгу.

-так, звичайно.- посміхаючись дівчина встала – ми гарно сьогодні погуляли, так?- спитала Дарина, - але мені здалось ти під кінець прогулянки була мовчазною, щось сталося?

-стривай, що? – Олена уже зовсім нічого не розуміла. Яка прогулянка? Вона майже весь день була непритомна в дзеркальній кімнаті. Що взагалі відбувається в цьому місці?

Дарина дивилася на Олену великими очима і також нічого не розуміла.

-я цілий день була з вами?- тихо спитала Олена, та лиш кивнула головую. – це неможливо, я залишилася в дзеркальній кімнаті, коли всі пішли я побачила якийсь блік на стіні і підійшла до нього, потім втратила свідомість і цілий день була там, під вечір мене знайшов Михайло і привів до тями.

-дивно, Михайло поїхав з замку сьогодні з ранку і його не буде декілька днів. Тобто його зараз тут не має. Кого ж ти тоді бачила, і хто був з нами цілий день замість тебе?- питання сипались, а відповідей не було.

Дівчата вирішили піти до Софії. Але дівчини не опинилось в кімнаті і вони направились до хлопців.

Постукав в одні двері, вони хотіли відчинити їх, але не встигли. На весь замок пролунав крик. Вони застигли дивлячись одна на одну, їм було страшно. Крик повторився і вони побігли в ту сторону від якої він лунав. А крик був все сильнішим і сильнішим, з кожним їхнім кроком, а потім все стихло. Піднявся вітер і пройшовся коридорами замку, дівчата чули шепіт.

-даремно залишилися…- лише два слова  від яких перехопило дух, а потім все стихло і згасло. Вони залишились в повній темряві.

Олена хотіла взяти її за руку, але простір кругом неї був порожній. Вона залишилась сама в пустому, темному коридорі і шепіт, він її переслідував. Один перебивав інший : « даремно залишились», «Оленка». Вона не розуміла уже де  який шепіт і що вона чує. Потім щось стукнуло, упало і здалось що розбилось скло і засяяло. Очі засліпило яскраве світло і Олена прокинулась в своїй кімнаті з криком на губах і в оточенні всієї групи….