Розділ 25

Ян стояв на краю прірви, глибина якої була невидимою в темряві, що огортала його. Тіні, що витали в повітрі, майже зливались з нічним небом. Серце билося швидко, а руки тремтіли від напруги. Це випробування було його найбільшим страхом: він мав подолати не лише темряву навколо, але й ту темряву, яка була в ньому самому.

Перед ним з’явилася незрозуміла фігура — це був його власний відображення, але зовсім інше, не те, яке він бачив у дзеркалі. Ця фігура була темною, з очима, які світилися червоним світлом, і голосом, що звучав холодно і невідворотно.

— Ти думаєш, що ти сильний? — голос звучав як шурхіт, який наповнював кожен куточок його свідомості. — Ти нічого не можеш контролювати. У тебе немає сили.

Ян почув глухий сміх, що здавалося лунає з глибин його душі. Він знав цей голос, це були його сумніви, його страхи, його втрачені надії, які переслідували його все життя. Його тіло стало важким, і в нього пропала віра в те, що він може перемогти.

— Я не сильний, — промовив Ян, знімаючи з себе покрите потом тільняшку. — Я завжди відчував себе слабким. Але я маю силу боротися.

Це був його внутрішній бій. Він відчував, як його сумніви починають зростати, як страх вкорінюється глибше в його серці. Але цей раз він був готовий до цього. Ян зробив кілька кроків назад, намагаючись зібратися з силами.

— Якщо я не буду боротися, я стану твоєю частиною, — сказав Ян твердо. — І я не хочу цього.

Ян закрив очі, відкинувши всі непотрібні думки, і зосередився на одній думці: він не здамся. Все, що йому потрібно було зробити, це прийняти себе і свою неповноту. Слабкості не означають поразки, і навіть коли ти не ідеальний, це не робить тебе менш цінним.

— Я сильний не тому, що безстрашний, — сказав Ян, намагаючись зібрати сили. — Я сильний тому, що я борюся з тим, що мене лякає.

І тоді він зробив крок вперед. Тіні почали відступати, а темрява навколо ставала менш густою. Поступово його відображення розпадалося на тисячі дрібних шматочків, розчиняючись у повітрі.

Відчуваючи полегшення, Ян усвідомив, що його справжня сила була не в тому, щоб бути ідеальним, а в тому, щоб приймати свою людську природу та не дозволяти своїм внутрішнім демонам керувати ним.

— Ти пройшов випробування, — прозвучав голос, коли темрява повністю розсіялась. — Тепер твої сумніви більше не зможуть тобі зашкодити. Ти той, ким ти вибрав бути.

Ян, хоч і був виснажений, відчув спокій у душі. Він знав, що справжня перемога — це не тільки над іншими, а й над самим собою. Він вийшов із темряви, знаючи, що тепер він готовий до всього, що чекає попереду.