Розділ 20

Домініка стояла перед величезними воротами, викарбуваними з темного металу. На них були дивні символи, що мерехтіли червоним світлом, наче відчували її присутність. Вона зробила глибокий вдих і торкнулася металу. Ворота з глухим скреготом почали розсуватися.

— Тільки ти можеш увійти, — сказав Соломон, що стояв поруч. — Це випробування для тебе. Ти маєш дізнатися правду.

— Яку правду? — Домініка стиснула кулаки. — Чому всі навколо щось знають, а я ні?

Соломон лише хитнув головою, а потім зник у тіні.

Вона зробила крок уперед і відчула, як повітря змінилося. Темрява поглинула її, і перед очима почали з’являтися видіння. Вона бачила постать чоловіка — високого, в плащі, з очима, що світилися сріблом. Він говорив щось, але слова зливалися в нерозбірливий шепіт.

— Хто ти? — прошепотіла вона.

— Твій батько, — відповів він, і її серце застукало сильніше.

Раптом видіння змінилося. Вона побачила жінку — з темним волоссям, гострими рисами обличчя і владним поглядом. Очі жінки палали кроваво-червоним світлом.

— А це… твоя мати, — пролунав новий голос, і Домініка різко обернулася. Перед нею стояла Лена Катя, схрестивши руки на грудях. — Ти не така, як всі. Ти — спадкоємиця двох великих сил.

— Що це означає? — Домініка відчувала, як в грудях розливається холод.

— Те, що ти можеш змінити все. Або знищити цей світ, або врятувати його. Все залежить від того, кого ти обереш.

Темрява навколо почала згущуватися, і Домініка зрозуміла: її випробування тільки починається…