25. Демон може плакати

- Що трапилось?

Я вийшла з маршрутки й одразу побачила Карину, яка мене чекала. Її око було сховане під волоссям, але цього разу вона закрила його ще сильніше, через що зачіска мала якусь дивну форму.

- Краще не доторкайся до мене, Олесю. Пішли, я відчуваю, куди йти. - Сказала Карина, одразу попередивши мене.

- Ти поясниш?

Не знаю чому, але мене це трішки злило. Декілька годин тому Карина подзвонила мені тремтячим голосом і, нічого не пояснивши, сказала приїхати, коли почне темніти. І тепер я приїхала, але все одно нічого не розумію.

- Вибач. Я просто не розумію себе зараз. Моє око болить...

- О боже! Сильно? - Моя злість одразу пропала, і я хотіла поглянути на її око, але, звісно, воно було сховане.

- Терпимо... І, напевно, я розумію через що.

- І через що саме?

Ми рушили вперед, і Карина почала пояснювати:

- Через справу зі скінволкерами ми дізналися, як саме демони потрапляють у наш світ. Та й після першої зустрічі з демоном я намагалася дослідити інформацію про них і їхній світ. Тому тоді й приходила до тебе, щоб переписати сторінки, пов'язані з демонами. І ще розпитувала директора...

- І що ти дізналася?

- Світ демонів найближчий до нашого. Демони можуть спостерігати за нами й знати, що в нас відбувається. За своєю природою вони завойовники й прагнуть потрапити в наш світ, бо у своєму вже все захопили. Але нормально перейти до нас вони не можуть.

- Ох, зрозуміла.

- І зараз я думала над варіантом, коли демон потрапляє у наш світ, пожертвувавши частиною свого тіла. Вони ж буквально можуть зібратися групою з десяти демонів і прорватися сюди. Навіть якщо хтось втратить руку чи ногу, вони все одно залишаться сильними. Але вони дуже горді, тому такого не роблять. Та я зрозуміла, що один усе ж таки так вчинив.

- Ти про демона, через якого в тебе око?

- Так... Я думала й зрозуміла: а як демонам повернутися до свого світу? І, можливо, знайшла якусь аномалію... А що, якщо вони можуть зайти в наш світ і швидко повернутися назад? Тоді вони нічого не втратять? Чи, можливо, якщо вони доторкнуться до людини, то обміняють частину свого тіла?

- Тобто той демон обмінявся з тобою оком і швидко повернувся до себе?

- Можливо. Не знаю... Але зараз якраз у нього й спитаємо!

Ми зайшли в провулок, де було темно. Проте силует однієї істоти було добре видно. Демон лежав, притискаючи здоровою рукою плече, де бракувало іншої руки. Його очі були заплющені, роги стирчали вгору, а з горла виривалися слабкі завивання. Йому було боляче.

- Я помщуся тобі. Моє життя зруйнувалося через тебе.

У цей момент Карина прибрала волосся з обличчя й дістала з піджака якесь зілля. Демон почув її, відкрив очі, і я побачила, що його праве око було зеленим, точнісінько як у Карини.

- Ні! Не треба!

Я стала між ними. Карина зупинилася й не встигла кинути зілля. І тоді я побачила, що її червоне око стало ще більш демонічним. Білок потемнів, точнісінько як у того демона з моєї першої справи.

***

- Не зупиняй, вона права.

Позаду мене почувся слабкий демонічний голос. І він був якийсь дитячий. Ну, якщо порівнювати з тим демоном, якого ми зустрічали раніше.

- Олесю, будь ласка... - Руки Карини почали тремтіти.

- У нього твоє око... Подивись...

Я відійшла. Декілька секунд Карина мовчки дивилася на демона, а потім підійшла ближче й присіла поруч із ним.

- Стільки років не бачив тебе наживо... Вибач...

- Вибач?! Все моє життя було жахіттям! Через тебе!

Карина почала плакати, і зелене око демона теж наповнилося сльозами.

- Ти плачеш? - Тихо звернулась до нього.

- Тому що Карина плаче... Ми з нею пов'язані.

Карина обережно стерла сльозу з його обличчя.

- Для чого ти це зробив багато років тому?  тихо спитала вона, дивлячись йому в очі.

- Через віддзеркалення ми бачимо світ людей. Багато чого можемо побачити. Коли я був маленьким, то побачив маленьку дівчинку, на яку могла впасти бурулька. Я злякався. Захотів врятувати її від лиха. Я стрибнув у дзеркало й потрапив у ваш світ, щоб урятувати тебе. Одразу ж доторкнувся до тебе, відчув сильний біль в оці й зрозумів, що воно зникло. Я швидко намагався повернутися у свій світ. Коли мені це вдалося, мої батьки помітили, що моє око стало людським. І мене вигнали з дому...

- Вигнали? - Стривожено перепитала Карина.

- Демони жорстокі. Навіть до власних дітей. Тому з дитинства я жив сам. З мене всі знущалися й ненавиділи мене. Тому що демон не може плакати, а я це ро...

Раптом він замовк. Карина міцно його обійняла.

- Весь цей час... Я думала, що тільки мені було погано. Але й тобі також... А коли я дізналася, що це око демонічне, то почала тебе ненавидіти!