Мракобісся: початок. Розділ 2

Десь у раю…

— Благословенний Бог наш завжди, нині та повсякчас і на віки віків.

— Амінь. Слава тобі, Боже наш, слава тобі, Царю небесний. Пресвята Трійця: Отче наш:

— Що є царство твоє, і сила, і слава батька і сина, і святого духа нині та і повсякчас і на віки віків.

— Амінь. Господи помилуй. Господи помилуй. Господи помилуй. Слава й нині. Прийдіть, вклонімося.

— Благословенний Бог наш.

— Прийдіть, поклонимося…

Хор і архангели продовжували співати, і тільки один ангел молитов уже не слухав, дивлячись своїми напрочуд теплими блакитними очима в саму гущу натовпу, звідки до нього пробирався інший ангел, подаючи якісь знаки. Повністю збитий зі змісту молитов, він, а вірніше, вона, опускала і підіймала величезні пухнасті вії над ідеально окресленими природою очима. Схиляючи голову то в один бік, то в інший, вона з цікавістю дивилася на колегу, що наближався до неї. Все виразніше ставали його до цього не зрозумілі їй знаки, і все помітнішим згорток паперу, скріплений блакитним сургучем. Але її не мучила цікавість, адже янголам вона не властива, чекала спокійно. Так могло здатися при погляді на неї.

Янгол вдивлялася в блакитну стрічку та сургуч у тон її очам із втомою та азартом одночасно. Ця стрічка могла означати лише одне: послання зашифроване тільки для неї, ніхто інший не зможе його прочитати. Отже, завдання особливої важливості.

Сидіння без діла стомлювало, але майже відчутна втома за підсумками попереднього завдання змушувала її крадькома важко зітхати.

Захеканий ангел вручив їй пакунок, жестом просячи якнайшвидше розгорнути. І вона слухняно розгорнула папір, дивлячись то на листок, то на листоношу. А він усе квапив її прочитати. Загалом вона цілком могла повернути папір так, щоб і він прочитав. Зрештою, шеф завжди складав щось для цікавих, які полізуть читати її завдання. Це було їх своєрідною грою та секретом лише для двох. Однак іноді ця гра, що так тішила її, змушувала і сумно насупитися. Одна з небагатьох жінок-воїнів офіційно отримувала найпростіші завдання. Тож згодом колеги почали жартувати з неї: мовляв, краще б, як й інші панночки, у хорі співала та за немовлятами доглядала.

У такі моменти особливо важко було придушити справедливий гнів. Що знали вони про те, як доглянути новонародженого, мати якого навіть люди називали нещасною? Втім, це також їй пам'ятати не належало. А якщо повертаються спогади, то завдання вже набуло чинності — відлік пішов.

Перечитуючи нове завдання, вона вдячно посміхалася, бо знову могла бути корисною Йому та людям.

— Ну що там? — спитав її ангел, заглядаючи в папірець, трохи схиляючись для цього вперед і витягаючись усім своїм тілом вище.

— Не годиться читати чужі папери... — невдоволено підібгала вона свої маленькі губки, згортаючи таке важливе послання і дивлячись йому прямо в очі.

Цікаво, який варіант начальник підготував для цікавих? Підіграти та цього разу чи менторських інтонацій буде достатньо, щоби відвадити колегу?

— Та знаю, що негідно! Однак мені цікаво, чому тебе із завданнями відправляють частіше за нас усіх. Чи знаєш ти, що й архангели вже про це задумалися?

— Ні… — здивовано і зніяковіло прошепотіла вона. — Невже самі архангели?

А це погано. Специ — на те й спеціальне призначення, щоб, не викликаючи підозр, виконувати завдання, з якими не впораються інші профі.

 — Вони, вони самі. Кажуть… А втім, не варто, мабуть… — сказав він і відвернувся, намагаючись залучити її до живої розмови та пробудити в ній цікавість.

Але вона тільки дивувалася його незвичною поведінкою. Тоді він засмучено знизав плечима і знову повернувся до неї обличчям.

 — Кажуть, — змовницьки пошепки сказав він, — що Шеф твоєю службою задоволений і незабаром відвідає тебе сам… Особисто! — зі зростаючим інтересом сказав він, адже до нього поверталася звична жвавість характеру.

Деякі з ангелів, помітивши це, оберталися, перериваючи спів, і шикали на нього, бажаючи тиші. Він кивав їм, обіцяючи таким чином це їхнє бажання виконати, і недовго й справді говорив тихіше, але незабаром знову збудження підхоплювало його голос, забирало вище і робило сильніше. І знову до них оберталися із невдоволенням.

— Так от, — казав він, чи то захоплюючись, чи відчуваючи ще якесь почуття схоже на заздрість, — Він, кажуть, сам прийде до тебе... Подяку висловлювати. Уявляєш собі, як?! А архангели, архангели проти його таких намірів! Он воно як обернулося!

Він радісно потирав долоні, а вона хмурилася, не розуміючи чи його радості, чи приводу розладу архангелів. А він думав, вона хоч якось відреагує на це його «одкровення», навіть чекав цього. Але вона тільки подякувала йому від щирого серця, що приніс цей важливий документ, і відновила перерване ним заняття, повертаючись до молитви.

Він знову засмучено знизав плечима і пішов зі своєю цікавістю та невиправданими надіями геть.

«Навіщо шефу знадобилося привертати до мене увагу?» — думала янгол, розсіяно оглядаючи хор.

Дедалі більше занурюючись у свої думки, швидко відзначила, що верхню ноту знову не дотягнули. З цим завданням доведеться повозитись, і потрібно все продумати до дрібниць, перш ніж йти до нього з детальним планом.