Дегустація

Ранок був гарним. Вони поснідали. Хтось взяв вівсянку з полуницею, а Неля вирішила обрати яйця пашот та чашку запашного чаю. Потім Мар'яна запросила їх на екскурсію.  Прибувши до парку, вони пішли пішки, насолоджуючись ранковим повітрям, зеленими деревами, співом птахів та росою на смарагдовій траві.  Усі трохи хотіли спати, бо було рано і нікого з людей у парку не було. Неля б не відмовилася від чашки кави, щоб збадьоритися. Там були клумби із файними квітами. Дійшли до гарного фонтану.  Вдалині на пагорбі можна було побачити  замок, а праворуч вдалині видно верхівку високої готичної церкви.  Фонтан вражав багатством дрібних деталей та скульптурних форм:
 В основі були голови русалок, моржів, левів та херувимів.
 Чашу підтримували чотири витончені жіночі постаті.  Бірюзовий колір доповнював чарівність фонтану. 
 - На фоні цього фонтану можна сфотографуватися.  Це гарне місце в Единбурзі, де можна зробити гарне фото з фонтаном та замком.  Фотографуйтеся.  Потім ми вже їдемо.  До озера десь 3 чи 4 години їзди.  

Неля не втрималася і теж зробила кілька селфі на фоні замку.  Леся та Катя продовжували фотографуватися, знімати відео і навіть в Instagram робити історії у прямому ефірі.  Тут Неля помітила, що їй на Viber написав Віталік учора пізно вночі.  Дівчина вчора так утомилася, що впала на подушку, заснула і нічого не чула.
Віталік:
- Ти як?
Неля задумалася та написала:
- Чудово.  Ми зараз в Единбурзі біля фонтану.  Я знайшла шотландську монетку.  Зараз фото надішлю.  Цікаво, яка ціна у неї.  Ми зустріли групу туристів, вони ніби скарб тамплієрів шукають.  У них там симпатичний екскурсовод.  
- Так.  
- Його звуть Джон Сміт.  
– Як?  
- О, ти ревнуєш.  Так, ми може їх ніколи і не зустрінемо.  Ну я побігла.  Наші вже збираються біля мікроавтобуса.  Пиши.
Віталік думав над тим, що почув, та над тим в яку пригоду  знову потрапила Неля.
Компанія туристок виїхала з міста та попрямувала до озера. Їхали вони довго. У вікні мімо пролітали луга та зелені холми, ось галявина з синіми дзвіночками.  Квіти великі, яскраво-сині, зібрані у суцвіття, що нахилялися в один бік. Тут росли й інші квіти, але назви вона не знала. Це була якась магія квітів і зелені. Несподівано вони зупинилися серед луки невеликою дорогою.  Виявилося, що вони пропускали невелику череду корів.  Якими милими були корівки.  Рудо-коричневого кольору з довгою шерстю, довгі роги.  Плюшеві корови.
  - Їх, що миють шампунем із семи трав, - пробурмотіла Неля.  
- Спеціальним шампунем, - відповів красень водій.  
Тут вона побачила маленьке теля.  Воно взагалі було схоже на плюшеву іграшку.  Жіноча компанія зробила кілька фотографій і потім знову поїхала, обговорюючи побачене.  Незабаром вони приїхали до невисокої кам'яної будівлі.  
– Зараз пропоную відвідати дегустацію шотландського віскі.  Це давня фірма, яка виробляє віскі певних видів; деякі можна купити та спробувати лише тут.

Усередині було тепло. Вони розмістилися за величним дубовим баром під підвісною люстрою та насолоджувалися тріском вогню в кам'яному каміні, дегустуючи віскі. За дубовою барною стійкою стояли високий молодий чоловік та дівчина, на фартуках яких була емблема цього закладу. На стільці зліва сидів чоловік, йому було десь 40-50 років, поважний на вигляд, мабуть, теж дегустував. Та більше нікого не було в залі. За спиною бармена була велика шафа з багатьома  полицями, де стояли різні види пляшок з різним шотландським віскі. Дівчата хихикали, про щось шепотіли та дегустували різні віскі. Їм наливали трохи, невелику кількість віскі, так звані шоти, в дегустаційний бокал, який був на високій ніжці. Верхня скляна частина була, як півкуля.
Дорога була важка та довга, ще й вчора той переліт. Неля присіла на стілець, щоб відпочити, та дивилася на жінок зі своєї  групи. Несподівано той незнайомець, який сидів зліва, звернувся до неї :
- Ви надаєте перевагу вину?
- Так, - відповіла вона.
- А Ви колись куштували міцні напої? - зацікавився незнайомець.
Неля покрутила головою, роздивляючись це місце, потім подивилася на нього. "Мабуть, цей чоловік побував на багатьох дегустаціях", - подумала дівчина. Їй не дуже хотілося впасти в його очах, начебто вона з України, а там про це й не чули. Дівчина почала згадувати, що вони пили на дні народження в компанії, де вона працювала.
- Я пила коньяк" Тиса Закарпатський". Дуже смачно.
Неля трохи замислилася, але згадала ще.
- Я ще куштувала дуже смачний коньяк бренду "Королівський замок". Його привезла нам секретарка, яка їздила в тур на кілька днів у Закарпаття. Там була дегустація він та коньяків місцевого заводу. Був дуже цікавий відтінок у коньяку зі смаком чорносливу, - промовила вона. 
Незнайомець уважно слухав кожне її слово та мовчав. Неля панічно намагалася згадати про такі напої:
- Ой, згадала. Взимку, коли дуже холодно, директор пригощав нас зі власного бару віскі, здається, американским. Цікавий смак, але здається схоже трохи на український самогон. Зі смаком груші. 
Думки дівчини хаотично бігали і розбігалися. Від того, що їй хотілося справити гарне враження на цього пана. Її "кудись понесло" і вона промовила:
- Мені подобаються напої зі смаком, з гарним запахом, щоб було приємно пити. Щоб не було, як мило. 
- Як мило? Що Ви маєте на увазі? - запитав чоловік. 
- Ну. Якось нам на день народження принесла одна співробітниця коньяк. Пляшка та етикетка були файні, але на смак було таке, наче ти випила мильний напій, або наїлася мила. Так наші хлопці скинулися та й купили їй у подарунок дійсно гарний смачний коньяк, щоб вона знала, які добрі коньяки бувають. 
- Я розумію пані полюбляє солодке. 
- Так, - відповіла Неля. 
- Пропоную Вам скуштувати шотландське віскі 10-річної витримки. 
Він вказав молодому парубкові на якусь пляшку, яка  стояла непомітно зліва десь у глибині шафи. Бармен налив та подав їй бокал бурштиновим напоєм. Неля взяла бокал однією рукою, обхопивши долонею знизу широку скляну частину. Трохи зігріла своїм теплом, понюхала, пахло приємно. І зробила невеликий ковток. На смак було непогано. Потім вона відчула приємний післясмак персиків, що її приємно здивувало. 
- Персики. Як цікаво, - промовила вона. 
Чоловік приємно посміхнувся, і в його очах з'явилася повага та щось ще. 
- А принеси мені то віскі, - наказав він бармену. Парубок поважно вклонився та побіг кудись, а потім через деякий час приніс пляшку дуже коштовного віскі. І тут Неля зрозуміла, що сидить поруч з власником виробництва віскі.  
- Пропоную скуштувати наше родинне шотландське віскі. Рецепт в нашій сім'ї передавався віками. Що думаєте? 
Неля подивилася та подумала, що буде від другого шоту. Невелика кількість. Наче головний біль в неї та втома кудись зникли після першого напою. Здається, судини розширилися та їй стало краще. Вона скуштувала цей напій бурштинового кольору. Неля кивнула головою, що їй подобається. 
- А це гарніше. Відчувається солодкий післясмак. Дуже добре та смачне віскі, - промовила вона. 
- Так. Воно й ще дуже коштовне. Набагато дорожче, - відповів власник віскокурні. 
Він протягнув їй візитку з назвою їхнього бренду шотландського віскі. Там були написані його рукою напої, які вона дегустувала. 
- Сподіваюся, що Ви потім зможете купити їх собі, - промовив він до неї.