Шотландія

У Шотландії в аеропорту. Після української спеки в +25 у травні в Шотландії на них чекав крижаний вітер і лише 10 градусів тепла.  У футболці вже не погуляєш. Їх зустрів білий мікроавтобус Mercedes.  Збоку на машині сріблястим кольором було написано туристична агенція "Чорний кіт".  А праворуч від напису красувався малюнок чорного кота.  Водієм був високий статний красень із туристичної агенції.  Вже їм знайомий із минулої екскурсії.
- Ось ми й у столиці Шотландії.  Единбург красиве місто.  Артур Конан Дойл, творець Шерлока Холмса, народився в Единбурзі 167 років тому.  Пропоную пообідати, а потім відвідати два дуже важливих місця для тамплієрів, - повідомила екскурсоводка Мар'яна.
 Їх повезли до кафе. 
 Нелі сподобалося місто.  Файні будинки.  Найчастіше у готичному стилі.  Вони не зустріли жодної висотки.  Було відчуття, що ти потрапила до казки або перенісся машиною часу до середньовіччя.  Іноді сірі кам'яні будинки обвивали ліани гліциній, їхні бузково-фіолетові запашні квітки, зібрані в навислі кисті, формували щільні каскади витончених квітів.  Іноді біля двоповерхових світло-коричневих будинків росли високі троянди темно-рожевого відтінку, що обплетали стіни будівель.  Квіти, зелень тішили очі та серце.
Кафе було приємним та невеликим. Кожній подали величезну баранячу гомілку.  Це була тушкована баранина у червоному вині.  Вона повільно тушкується у червоному вині, м'ясо ніжне і тане в роті, навіть соус дуже насичений, особливо смачно з картопляним пюре.
 Подали з невеликими порціями салатів: один із варених буряків, а другий - салат із яблука та морквини.  Дівчата хихикали та обговорювали, як це все з'їсти.  Інші замовили каву, а Неля вирішила випити місцевий шотландський чай. Він був дуже чорний міцний з приємним ароматом. Їй ще запропонували шотландський напій -  чай з молоком, жовтком та медом, але вона відмовилася. Усе було смачно. 
У Нелі був гарний настрій. Потім вони поїхали мікроавтобусом.  Виїхали за місто, будинки з каменю або великої цеглини змінилися на гарні види пагорбів та зелених полів.  Десь через тридцять хвилин вони прибули на місце.  Пройшовши акуратний дворик, вони опинилися перед головним входом у каплицю Рослін.  Екскурсоводка зупинила їх  і почала розповідати: 
- Тамплієри - це дуже впливовий і багатий середньовічний орден, заснований близько 1119 року.  Завдяки папським привілеям та щедрим пожертвуванням орден отримав землі по всій Європі.  Вони створили потужну мережу замків та розробили новаторські банківські схеми.
 Орден був офіційно розпущений папою Климентом V у 1312 році. 
В Шотландії процес був набагато менш зрозумілий.  Король Шотландії Роберт Брюс, за однією з версій, підтримав тамплієрів.  Згодом госпітальєри, після заборони тамплієрів, придбали більшу частину земель тамплієрів, включаючи їхні основні маєтки - Балантродох у Лотіані та Мерікалтер в Абердінширі. 

 За мною стоїть Рослінська капела (Rosslyn Chapel), заснована в 1446 році сером Вільямом Сінклером в Мідлотіані, Шотландія, яка найбільш відома своїми зв'язками з тамплієрами, легендами про Святий Грааль і загадковим різьбленням. 
 Згідно з переказами, склеп із похованнями Синклерів з'єднаний потайними ходами зі схованкою, де захований чи то Святий Грааль, чи то шотландська корона, чи то скарби тамплієрів. Також саме ця капела фігурувала у фільмі "Код да Вінчі". Тому багато туристів шукають тут скарби. Зайдемо до капели. 

Потім вони зайшли. Усередині було дуже гарно.  Усе виконано у готичному стилі.  Також там було незвичайне  різьблення на стінах та на вікнах красиві малюнки у вигляді вітражів із різнокольорових шматочків скла.  Там були і зірки на склепіннях, і різьблені колони. Крім них, там ще були мами з дітками та ще одна група туристів. Вони були галасливими, тому на них дівчина і звернула увагу. В них був екскурсовод чоловік дуже спокійний на відміну від них. Там було дев'ять чоловіків і одна молода жінка років десь 25-28. Вони усі розмовляли  англійською мовою, але кожен зі своїм акцентом. Тому важко було сказати хто з них з якої країни. 
Відвідувачі досліджували кам'яне різьблення, масонські символи на стінах та стелі, а також колону Підмайстра, сподіваючись розшифрувати зашифровану карту до Святого Граалю чи золота ордену.
 Туристи розглядали унікальні кам'яні візерунки (включаючи "зелених чоловічків"), вважаючи, що в них зашифровані вказівки до схованок.
 Здається, деякі з тієї групи туристів шукали приховані входи в склепи під капелою, які, згідно з легендами, з'єднані потайними ходами з прилеглим Рослинським замком.  Вони говорили не дуже голосно, на їхню думку, але Неля їх чула, бо випадково теж розглядала незвичайну колону та її візерунки.  Чоловіки обговорювали скарби та те, як їх знайти.  Один чоловік сказав:
 - Подивіться на стелю.  Там зашифровані ноти, адже ми бачимо статуетки ангелів, які співають.  Раніше були шифри з нот.  

Інший чоловік йому заперечив: 
- Навряд.  Подивися на колону. На колоні зображено драконів, які намагаються вирвати коріння Іггдрасіля, щоб позбавити дерево сили землі.  Існує легенда, яка свідчить, що всередині колони прихована чаша Святого Грааля, яку досі нікому не вдалося витягти звідти.  
 - Ну, Не знаю.  Може, покопати довкола церкви.  Прийдемо вночі, коли ніхто не бачить, – пробурмотів один із туристів. 
 - Загалом цього робити не можна.  Але за додаткову плату я можу надати вам металошукач для  срібла та металів, - промовив гід. 
 - Добре.  

Ще один чоловік запропонував версію: 
- А давайте розкриємо колону і подивимося, що там. 

 Леся, яка теж стояла поруч і це чула, зненацька запитала:
 - Ой.  Як цікаво.  А як можна його дістати звідти? 
 Неля подивилася на компанію туристів, в неї несподівано вирвалося:
 – Це ж 15 століття.  Які скарби? 
 Чоловіки та дівчина замовкли і злобно подивилися на них.  Повисла зловісна тиша.  У дівчини було темне волосся до плечей.  Тіні чорні, вона була трохи схожа на готку.  Поруч із нею стояв блідий чоловік з темним коротким волоссям.  Їхній акцент був схожий, ніби вони з однієї країни.  Їхні очі світилися люттю.  Поруч стояв міцний парубок із каштановим волоссям, схожий на ведмедя.  В його очах був сум, ніби хтось розбив його надію чи мрію.  Біля нього стояв молодий парубок із темним кучерявим волоссям.  У нього в очах була лише цікавість, ніби щось вперше його зацікавило.  Неля знеяковіла. 
 - Усе може бути.  Там дійсно може бути скарб, - сказала Неля, щоб якось  покращити ситуацію.
Їй стало шкода парубка з сумними очима. 
До них підійшла Мар'яна, яка почула лише останні слова про скарб, та промовила:
- Рослінська капела була побудована Сінклером - нащадком шотландсько-норманнського роду, який, за переказами, переховував рицарів-утікачів.