19.4

Вона була високою, нерухомою, майже безформною. Її обличчя нагадувало порожню сторінку, на якій ще не встигли написати жодного слова. Марко спробував закричати, але постать нахилила голову і заговорила його голосом:

— Ти ж сам хотів дізнатися, чим усе закінчиться.

Світло спалахнуло, а кімната спорожніла. На столі залишилася відкрита книга, остання сторінка якої була чистою. Лише в самому низу, біля краю паперу, проступив маленький рядок:

"Наступний читач уже відкрив книгу."

Через кілька днів у старій адміністративній будівлі знайшли нову папку. Вона лежала на столі архіваріуса, якого ніхто не бачив уже багато років. На обкладинці було написано:

"АРХІВ №333: ТІ, ХТО ЧИТАЮТЬ."

Усередині містилася лише одна фотографія. На ній був чоловік, який сидів за столом і тримав у руках книгу. Обличчя чоловіка було приховане тінню, а на звороті стояв короткий запис:

"Об'єкт встановлено. Контакт відбувся. Книга передана далі."

Нижче, іншим почерком, було додано:

"Не закривати після останньої сторінки. "Вона починає діяти саме тоді."

АРХІВ №333

Назва випадку: «Ті, хто читають».

Тип: Інформаційне зараження, повторюваний надприродний контакт, невстановлена сутність.

Місце: Невідоме.

Статус: Не підлягає закриттю. Усі раніше зареєстровані випадки можуть бути пов'язані з одним явищем. За попередніми висновками, сутність не має постійної форми й проявляється відповідно до страхів, спогадів та очікувань людини, яка з нею контактує.

Фотографії, дзеркала, телефонні записи, листи, двері та інші предмети можуть виступати засобами фіксації або передачі контакту.