18.6

Старий подивився просто на нього.

— Той, хто дочитає.

У ту мить у коридорі пролунав звук, архіваріус зблід. Марко повернув голову до дверей.

— Це що?

Старий повільно відступив від столу.

— Не відповідай.

Стукіт повторилися, але цього разу вони пролунали не з коридору. Вони були всередині кімнати, десь за стелажами. Марко відчув, як волосся на потилиці піднімається.

— Тут хтось є?

— Тобі потрібно йти. — Архіваріус схопив його за руку.

— Але моя справа…

— Забудь про неї!

Старий майже силоміць потягнув Марка до виходу. Вони пройшли повз стелажі, повз зачинені двері, повз стіл із журналом реєстрації. Марко озирнувся у дальньому кінці архіву стояла постать. Вона була високою, темною й нерухомою. Марко не міг роздивитися обличчя, та йому здалося, що він бачить власні риси.

— Не дивись! — прошепотів архіваріус.

Вони увійшли до ліфта, двері зачинилися і ліфт рушив угору. Марко подивився на старого.

— Ви залишаєтеся?

Архіваріус не відповів.

— Ви ж знаєте, що вона там.

— Я знаю. — Старий опустив очі.

— Тоді ходімо зі мною.

Архіваріус повільно похитав головою.

— Я давно вже не виходжу звідси.

Марко відкрив ноутбук і почав шукати інформацію про будівлю. Але жодних згадок про архів не знайшов. У документах не було підвалу, а на планах не існувало мінус першого поверху.

Він спробував знайти прізвище старого. У журналі реєстрації його не було, Марко повернувся до папки. Остання сторінка була заповнена:

"Після отримання матеріалів об'єкт повернувся за місцем проживання. Очікується завершення контакту."