17.6

Поступово з'явилися правила. По-перше, цифри бачив тільки він. По-друге, вони з'являлися над головою людини рівно за п'ять хвилин до її смерті.  Не за чотири хвилини п'ятдесят секунд і не за п'ять хвилин десять секунд. Рівно за триста секунд.

По-третє, жодна з цих смертей не була випадковою в тому сенсі, у якому люди зазвичай розуміють випадковість. Навіть коли він змінював обставини, смерть знаходила інший шлях.

Він не міг урятувати людину, міг лише побачити, як вона помре. Олексій написав останнє правило й довго дивився на нього. Потім перекреслив, він не хотів у це вірити. На двадцять третій день він побачив цифри над головою власного відображення.

Це сталося вранці, у ванній кімнаті. Олексій чистив зуби, коли раптом помітив у дзеркалі червоний відблиск. Він підняв голову й побачив над своїм відображенням цифри.

"06:12:08."

Спочатку він не зрозумів, що вони означають, потім повільно опустив погляд на власні руки. Вони тремтіли, він підняв руку до обличчя. Відображення повторило рух. Він нахилив голову, а цифри продовжували змінюватися.

"06:12:14."

"06:12:15."

Олексій виплюнув зубну пасту й відступив від дзеркала.

— Ні. — Він підійшов ближче.

На його відображенні проступила сіра шкіра, губи стали синіми. Під очима розповзлися темні плями. На шиї з'явилася тонка червона смуга, наче від туго затягнутої мотузки.

Олексій торкнувся власного горла, нічого. Відображення дивилося на нього з виразом людини, яка вже знає відповідь на запитання, яке ще не встигли поставити.