17.5

Найгіршим був випадок із маленькою дівчинкою в жовтій куртці. Вона стояла біля переходу й тримала матір за руку, над її головою з'явилися цифри. Олексій побачив, як дівчинка відпускає руку матері, як робить крок уперед, як на дорогу вилітає вантажівка.

Він кинувся до них, схопив дитину й відтягнув назад. Мати закричала на нього, вирішивши, що незнайомець намагається викрасти її доньку. Люди обступили Олексія, хтось викликав поліцію. Він намагався пояснити, що хотів допомогти, але не міг сказати правду, не виставивши себе божевільним.

Тим часом цифри над головою дівчинки продовжували відраховувати секунди. Олексій не відпускав її. Він думав, що якщо не дозволить їй зробити жодного кроку, смерть не зможе її забрати.

Коли минули п'ять хвилин, нічого не сталося. Дівчинка стояла поруч із матір'ю й плакала від переляку. Вона була жива, а на її обличчі не було ані сліду тієї сірої маски, яку бачив Олексій.

Він відчув таке полегшення, що мало не впав на коліна. Уперше йому здалося, що він переміг, а потім пролунав удар. Вантажівка, яка мала збити дівчинку, врізалася в автомобіль на перехресті. Легковик відкинуло на тротуар, і його водій загинув на місці. Олексій побачив червоні цифри над головою чоловіка лише за мить до зіткнення:

"14:26:51."

Він не встиг навіть крикнути. Увечері Олексій записав усе, що пам'ятав, у зошит. Він хотів знайти закономірність. З'ясувати, чому бачить ці цифри, чому кожна смерть відбувається саме через п'ять хвилин і чи може він бодай на щось вплинути.