Містичні історії

17.3

Олексій завмер, цифри відраховували секунди:

"07:43:12."

"07:43:13."

Дівчина підняла на нього погляд. Її обличчя залишалося звичайним для всіх, хто стояв у кав'ярні, але Олексій бачив інше. Він бачив темну пляму, що розповзалася під її сорочкою, і пальці, які повільно втрачали колір.

— Вам погано? — запитав він.

— Ні, усе гаразд. — Дівчина здивовано усміхнулася.

Олексій озирнувся. Біля вікна сиділа жінка з ноутбуком, чоловік читав газету, двоє студентів сперечалися про щось біля дверей. Ніхто нічого не помічав, а він знову подивився на цифри.

"07:43:32."

— Вам потрібно сісти, — сказав він. — Негайно.

— Перепрошую?

— Ви зараз знепритомнієте.

Дівчина насупилася, але все-таки відсунула чашку й сперлася на стійку. Олексій витяг телефон, щоб викликати швидку.

"07:43:48."

Він не знав, що саме станеться. Серцевий напад? Аневризма? Нещасний випадок? Але якщо в нього була можливість урятувати людину, він не міг просто стояти й чекати.

— Слухайте, я не жартую. Викличте когось із колег. Вам треба…

Дівчина раптом скривилася від болю. Вона схопилася за груди й спробувала вдихнути. Чашка впала на підлогу, розбилася, а гаряча кава розлилася біля її ніг. Олексій кинувся до неї.

Він підхопив дівчину, перш ніж вона впала, й обережно опустив на підлогу. Хтось закричав. Жінка з ноутбуком підбігла з іншого боку, а бариста з кухні викликав швидку. Цифри над головою дівчини продовжували змінюватися:

"07:44:02."

"07:44:03."

Олексій тримав її за руку.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше