Містичні історії

16.5

Мар’яна прикрила рот долонею:

"Я пам’ятаю нашу останню розмову. Пам’ятаю, що сказала тобі. І знаю, що ти досі картаєш себе за те, що не приїхала."

Рядки розпливалися перед очима:

"Але послухай мене уважно: я не померла через тебе. Ти не могла знати, що це останній дзвінок. Я не хочу, щоб ти перетворила своє життя на покарання за те, чого не могла передбачити."

Мар’яна впала на стілець. Вона плакала тихо, майже беззвучно, притискаючи лист до грудей. Уперше за сім днів вона дозволила собі не стримуватися. Останні рядки були написані нерівно, ніби рука тремтіла:

"Не шукай мене там, де мене вже немає. Не чекай на мене біля вікна. І, будь ласка, не відповідай, якщо почуєш мій голос після третьої ночі."

Мар’яна перечитала останнє речення, потім перевернула аркуш. На звороті було ще одне повідомлення, написане іншим почерком:

"Я не встигла сказати їй, що люблю її."

Мар’яна відсахнулася, ніколи не писала цих слів. Ніколи не формулювала свій біль саме так. Але, побачивши їх, раптом згадала: колись, ще маленькою, вона залишила матері записку на кухонному столі. Там було всього кілька слів дитяче вибачення після сварки:

"Я тебе люблю. Не сердься."

Мати зберігала ту записку роками, а Мар’яна знайшла її серед речей після похорону. Вона була в коробці. Тепер коробка стояла відчинена на підлозі, хоча Мар’яна не пам’ятала, щоб залишала її так. Наступного дня Мар’яна поїхала до материнської квартири.

Лірія Маєр

Подобається

#151 в Містика/Жахи
#1421 в Фентезі
#185 в Темне фентезі

У тексті є: містика, збірка історій, дужедивнісправи

Відредаговано: 09.11.2026

Додати до бібліотеки

Поскаржитись