Містичні історії
16.1
Ні. Не порожньою, вона різко підвелася й пішла до письмового столу. У нижній шухляді лежали старі зошити, шкільні щоденники та коробка з речами, які мати не дозволяла викидати. Мар’яна витягла один із зошитів і почала гортати сторінки. Пальці тремтіли, папір шелестів у тиші.
Вона знайшла потрібний аркуш, на ньому були ті самі рядки. Та сама пляма від чорнила, той самий нахил літер. Мар’яна сіла на підлогу.
Вона пам’ятала, що написала це повідомлення багато років тому, коли ще жила з матір’ю. Того вечора вона справді затрималася в подруги, а мати телефонувала їй кілька разів поспіль. Але листа вона не залишала, принаймні не пам’ятала, щоб залишала.
До того ж оригінал лежав у зошиті, а конверт із копією був у неї в руках. Вона перевірила телефон, пошукала старі фотографії, переглянула листування. Нічого. Жодного пояснення, жодної людини, яка могла б знати про цей запис.
Того вечора Мар’яна вперше за тиждень не змогла заснути. Мати померла раптово: серце зупинилося вночі, коли вона була сама у своїй квартирі. Лікарі сказали, що смерть настала швидко. Мар’яна трималася за ці слова, наче вони могли бодай трохи полегшити провину за те, що не приїхала до неї напередодні.
Вони посварилися за три дні до смерті. Через дрібницю, яка тепер здавалася жахливою у своїй нікчемності. Мати знову запитала, коли донька нарешті навідається, а Мар’яна відповіла, що в неї власне життя і вона не може щодня бігти на перший поклик.
#151 в Містика/Жахи
#1421 в Фентезі
#185 в Темне фентезі
Відредаговано: 09.11.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
