15. Інша я.

Спочатку Софія подумала, що просто помилилася дзеркалом. Того ранку вона поспішала на роботу, намагаючись одночасно застібнути ґудзики блузки, знайти сережки й пригадати, чи вимкнула праску. У квартирі пахло кавою, за вікном шумів дощ, а телефон безперервно нагадував про повідомлення, на які вона не встигла відповісти напередодні.

Софія зупинилася перед дзеркалом в коридорі, щоб поправити волосся. Та у відображенні дзеркала вона побачила, що стояла в іншому одязі.

Замість світлої блузки на ній була темно-синя сукня, волосся спадало на плечі м’якими хвилями, а на шиї блищав тонкий золотий ланцюжок із маленьким кулоном у формі місяця. Софія машинально торкнулася власної шиї, але жодного кулона не було.

Вона подивилася вниз на себе та на ній були звичайні домашні штани й розстебнута блузка. Тоді знову підняла очі до дзеркала. Тепер там стояла вона сама: розгублена, бліда, з волоссям, яке ніяк не хотіло вкладатися.

Софія кілька секунд вдивлялася у власне обличчя, а потім нервово засміялася. Можливо, це була гра світла. Можливо, це була гра її уяви. Останнім часом робота забирала майже всі сили, а постійна втома могла спричиняти дивні помилки сприйняття.

Вона допила каву, схопила сумку й вийшла з квартири. До вечора про дивний випадок забула. Та повернувшись додому, знайшла на підлозі перед дзеркалом маленький золотий кулон у формі місяця. Вона була впевнена, що ніколи раніше його не бачила. Наступного разу інша Софія з’явилася через три дні.