Вона була холодною на дотик. Назар викинув її у смітник, але наступного дня гілочка лежала на столі. Він виніс її на вулицю й залишив біля контейнерів, однак увечері знайшов її під дверима квартири.Тоді він загорнув гілочку в кілька шарів паперу й залишив у металевій коробці на балконі.
Більше вона не з’являлася і Назар поступово почав вірити, що все закінчилося. Аж поки одного вечора не повернувся додому й не помітив, що двері його квартири відчинені. Усередині було темно, хоча він точно пам’ятав, що залишив світло в коридорі ввімкненим.
Він зайшов і натиснув вимикач. На стіні висіла карта Старого бору, якої він ніколи не купував. На ній було позначено всі знайомі стежки, старий кар’єр і місце, де починалися чорні дерева. У самому центрі карти червоним олівцем було намальовано маленьке коло. Назар підійшов ближче, це коло позначало його квартиру. Під ним стояв напис:
«МЕЖА ПЕРЕНЕСЕНА».
Назар повільно обернувся, а за вікном росло дерево, якого вчора не було. Його стовбур був чорним, а гілки торкалися скла. Воно не відкидало тіні й не ворушилося від вітру.
Назар відійшов від вікна і тільки потім побачив, що дерево не одне. На сусідніх будинках з’являлися чорні стовбури. Вони росли крізь дахи, обплітали балкони й піднімали бруківку тротуарів. За кілька хвилин ціла вулиця перетворилася на ліс, у якому не залишилося жодного звичайного дерева. Хлопець відразу кинувся до дверей.