Містичні історії
12.5
Хлопець вирішив більше не залишати позначок. Він ішов уперед, рахуючи кроки й повторюючи подумки напрямок руху. Коли дійшов до двох дерев, що росли поруч, повернув праворуч, як і планував, а потім пройшов сто кроків і повернув ліворуч.
Через кілька хвилин він знову побачив ті самі два дерева. Між ними висіла його куртка, Назар зняв її зі стовбура й перевірив кишені. Усе залишалося на місці, навіть маленький камінець, який він поклав туди перед виходом. Проте на спині куртки з’явилася чорна пляма, що нагадувала відбиток долоні.
Він відкинув куртку на землю й відійшов. Саме тоді Назар помітив, що чорні дерева навколо почали змінюватися. Спочатку потемніли кілька стовбурів попереду, потім чорний колір поширився на дерева обабіч стежки. Вони не ставали чорними поступово, як дерево, що обгоряє у вогні.
Їхній колір просто з’являвся на корі, наче просочувався крізь деревину зсередини. За кілька хвилин навколо не залишилося жодного звичайного дерева. Назар згадав правило, що йому говорив старець:
"Якщо дерева стають чорними, потрібно повертатися."
Але куди? Усі дерева навколо вже були чорними. Він не знав, з якого боку прийшов, і не міг знайти стежку, якою перетнув межу. Тоді він помітив вузький просвіт між двома стовбурами. За ним виднілося світло, а вдалині край лісу. Назар не став роздумувати та побіг до просвіту, відчуваючи, як гілки чіпляються за одяг.
#377 в Містика/Жахи
#2185 в Фентезі
#371 в Темне фентезі
Відредаговано: 30.10.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
