Містичні історії
12.3
Хлопець перевірив телефон. На екрані минуло лише кілька секунд, а карта показувала, що він перебуває майже за кілометр від місця, де щойно стояв. Він зупинився й подивився на координати. Потім звірив їх із картою, яку завантажив перед виходом. Прилад не міг настільки помилитися, але саме це й відбувалося.
Назар спробував повернутися. Він ішов прямо, орієнтуючись на чорні стовбури, проте за кілька хвилин помітив, що дерева не наближаються. Вони залишалися на тій самій відстані, наче рухалися разом із ним.
Тоді він звернув ліворуч і ліс перед ним змінився. Замість знайомих сосен з’явилися високі берези, а земля стала кам’янистою. Назар упізнав великий валун біля стежки, обійшов його й побачив той самий валун попереду.
На поверхні каменя була тріщина, схожа на блискавку. Назар пам’ятав її, бо саме біля цього валуна колись фотографував гриби. Проте тоді камінь лежав біля струмка, а тепер стояв посеред сухої галявини. Назар дістав компас та стрілка продовжувала обертатися.
Хлопець перестав всміхатися та спробував знайти дорогу за сонцем, але не зміг визначити, де захід, а де схід. Світло падало згори рівномірно, не створюючи тіней. Навіть його власна тінь зникла, хоча сонце мало бути достатньо низько, щоб вона лежала на землі.
Назар підняв руку та тінь не відображалась. Він повільно опустив її й відчув, як усередині наростає паніка. Він не знав, скільки часу минуло відтоді, як перетнув межу, але ліс уже не підкорявся звичним правилам.
#374 в Містика/Жахи
#2179 в Фентезі
#367 в Темне фентезі
Відредаговано: 28.10.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
