12.2

Назар перевірив налаштування камери, змінив експозицію й спробував зняти відео. Результат не змінився. На записі чорні стовбури були сірими, а світло між ними звичайним денним світлом.

Він опустив телефон і знову подивився на дерева та тепер вони здавалися ще темнішими. Назар підійшов до найближчого стовбура й обережно торкнувся кори. Вона була сухою, гладкою та несподівано холодною. Він провів пальцями по поверхні, але на шкірі не залишилося ні пилу, ні фарби.

— Звичайне дерево, — пробурмотів він.

Щоб переконатися, Назар дістав компас. Стрілка спочатку хитнулася, а потім почала повільно обертатися, описуючи кола. Він відійшов на кілька кроків, але прилад не змінив поведінки. Тоді Назар згадав попередження сусіда й усміхнувся. Якби той був поруч, напевно, вже розповідав би про невидимі сили, що живуть у лісі.

Назар вирішив, що повинен перевірити, що знаходиться за чорними деревами. Він хотів побачити, чи справді там змінюється простір, чи місцеві просто перебільшують. Він зробив крок між двома стовбурами та нічого не сталося.

Другий крок теж не приніс жодних змін. Назар опинився по інший бік ряду й озирнувся. Стежка залишалася на місці, дерева стояли нерухомо, а денне світло пробивалося крізь крони так само, як і раніше.

Він пройшов ще кілька метрів і почув, як позаду клацнув сухий сучок. Назар обернувся та чорні дерева тепер стояли далеко позаду, хоча він пройшов лише кілька кроків. Відстань між ними й стежкою збільшилася настільки, що стовбури здавалися тонкими рисками серед зелені.