Містичні історії
12.1
Назар бував у ньому майже щодня. Він фотографував гриби, збирав опале гілля для каміна й поступово вивчив кілька стежок, якими користувалися місцеві. За весь цей час він не бачив нічого незвичайного. До того дня, коли в сільській крамниці почув розмову двох чоловіків.
— Учора знову почорніли, — сказав один, розкладаючи на прилавку дрібні монети.
— Де саме?
— За старим маєтком. Біля дороги, що веде до балки.
Другий чоловік насупився й озирнувся на продавчиню, наче не хотів, щоб їх почули сторонні.
— Хтось заходив?
— Не знаю. Сліди були свіжі.
— Тоді молімося, щоб то був звір.
Обидва замовкли. Назар, який стояв біля холодильника з напоями, не втримався від усмішки.
— Перепрошую, а що означає «почорніли дерева»?
Чоловіки подивилися на нього так, ніби він запитав, як правильно викликати мертвих.
— Ти тут недавно? — уточнив старший.
— Кілька місяців.
— І досі не знаєш правила?
— Якого саме?
Чоловік повільно поклав монети до кишені.
— Якщо побачиш чорні дерева, повертайся. Не роздивляйся їх зблизька, не намагайся сфотографувати й не йди далі, навіть якщо тобі здаватиметься, що за ними звичайний ліс. Назар розсміявся.
— Ви серйозно?
— Абсолютно.
— А якщо дерева просто обгоріли? Після пожежі кора може бути чорною.
— Тоді ти побачиш попіл, зламані гілки й мертву землю, — відповів старший чоловік. — А там усе залишається живим. Трава росте, листя шелестить, птахи співають. Чорніє тільки дерево. І якщо воно почорніло, то не через вогонь.
#235 в Містика/Жахи
#1600 в Фентезі
#226 в Темне фентезі
Відредаговано: 19.10.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
