11.3

Марта прокинулася раніше, ніж почула решту. Уранці вона вперше спробувала знайти пояснення своїм снам. Відкрила карту околиць, переглянула фотографії лісів неподалік міста, прочитала кілька статей про повторювані сновидіння. Нічого не допомогло. 

На зображеннях були звичайні дерева, зелені галявини й туристичні стежки. Жоден ліс не нагадував того, який переслідував її ночами. Проте на шостий день Марта знайшла фотографію, від якої в неї похололи пальці. Вона була зроблена кілька років тому й опублікована в місцевій групі, присвяченій забутим місцям навколо міста. 

На знімку виднілася стара лісова дорога, що починалася за покинутим кар’єром. Високі дерева утворювали над нею темний коридор, а в глибині між стовбурами виднівся старий дерев’яний хрест. Марта збільшила зображення. На перекладині хреста було вирізано ім’я.

Вона не змогла прочитати його навіть на збільшеній фотографії, але впізнала кожну іншу деталь: вигнуте коріння біля стежки, розколотий стовбур ліворуч, камінь, укритий мохом, і гілку, що нависала над дорогою, нагадуючи довгу руку. Це був той ліс, той самий, який вона бачила уві сні.

Марта переглянула дописи під фотографією. Автор знімка стверджував, що дорога веде до старої ділянки лісу, яку місцеві давно оминають. Колись там планували прокласти туристичний маршрут, але роботи припинили після кількох нещасних випадків. 

У коментарях хтось написав, що неподалік зникла дитина, проте жодних подробиць не навів. Інший користувач відповів лише одним реченням: