Спочатку ніщо не порушувало спокою родини. Та одного вечора господиня вирішила сфотографувати чоловіка біля вхідних дверей. Знімок вийшов вдалим, і вона залишила його в телефоні, навіть не звернувши уваги на постать у глибині коридору.
Лише наступного дня, переглядаючи фотографію, жінка помітила за чоловіковою спиною незнайомку. Та стояла далеко від нього, майже біля дверей кімнати, і через погане освітлення її обличчя неможливо було розгледіти.
Господиня вирішила, що під час зйомки в кадр випадково потрапив хтось із членів родини. Проте, збільшивши зображення, вона зрозуміла, що помилилася: у квартирі в той момент, крім неї та чоловіка, нікого не було.
Наступного дня жінка знову відкрила фотографію й помітила, що незнайомка стоїть ближче до чоловіка. Вона перевірила дату створення знімка, але та не змінилася. Здавалося, що сама фотографія залишилася тією самою, проте постать на ній перемістилася.
Протягом наступного тижня жінка перевіряла зображення щодня. Незнайомка невпинно наближалася, поки зрештою не опинилася майже впритул до чоловіка. Її обличчя й досі приховувало волосся, але тепер було добре видно довгі пальці, які вона повільно простягала до його плеча.
Через місяць фотографія змінилася знову. Тепер за чоловіком стояли дві жінки. Перша була тією самою незнайомкою, а друга мала знайоме обличчя Анастасії, чиє зникнення так і залишилося нерозкритою справою.
Вони стояли зовсім близько до чоловіка, майже торкаючись його плечей. Анастасія дивилася прямо в камеру, і на її обличчі застиг вираз, який неможливо було розгадати.