Чоловік різко обернувся, сподіваючись побачити дружину перед собою, але коридор виявився порожнім. Він знову повернувся до дзеркала, і серце в нього мало не зупинилося: Анастасія нікуди не зникла. Навпаки, тепер вона стояла значно ближче, ніж раніше.
Та цього разу за її спиною виднілася ще одна постать: висока, худа жінка з обличчям, прихованим довгим волоссям. Анастасія повільно підняла руку й поклала долоню на її плече, немов представляючи незнайомку своєму чоловікові.
Він заціпенів, не в змозі відвести погляду від дзеркала. Йому хотілося закричати, утекти або хоча б заплющити очі, проте тіло відмовлялося слухатися.
Раптом на поверхні скла почали проступати літери. Вони з'являлися повільно, одна за одною, ніби хтось невидимий писав їх пальцем із протилежного боку дзеркала:
«Тепер вона стоїть за тобою».
Чоловік відчув холодний подих на потилиці, та він не обернувся. Попри тривалі пошуки, поліції так і не вдалося встановити місцеперебування Анастасії та доньки. Її документи нікуди не зникли, а жодних достовірних свідчень про те, куди вона могла податися разом із донькою, знайти не вдалося. Згодом справу закрили через відсутність нових доказів.
Через два роки квартиру продали. Нові власники зробили ремонт, замінили старі меблі й вирішили позбутися дзеркала в коридорі, яке здавалося їм надто похмурим. Його винесли з будинку та викинули, а на стіні повісили нове.