10.3

Автор розповідав про свою матір. За словами чоловіка, вона почала бачити жінку позаду себе після того, як переїхала до старого будинку.

Спочатку істота з'являлася тільки у відображеннях. Потім її почали помічати на фотографіях, після цього жінка почула голос. Він завжди лунав з-за спини і завжди говорив одне й те саме: 

«Не обертайся.»

Автор писав, що мати все одно обернулася. Після цього вона перестала бачити себе на фотографіях, а через три дні зникла. Поліція знайшла її речі, телефон, документи та одяг, але самої жінки ніде не було.

Остання фотографія на її телефоні була зроблена за кілька хвилин до зникнення. На ній вона стояла перед дзеркалом, а за її спиною була порожня кімната. Та на поверхні дзеркала хтось залишив напис: 

«Вона вже перед тобою.»

Анастасія майже перестала спати. Щоночі вона залишала світло в коридорі, зачиняла двері спальні й клала телефон під подушку, сподіваючись, що поруч із чоловіком і донькою почуватиметься в безпеці. Однак страх не зникав. 

Навпаки, що менше вона спала, то виразніше відчувала чужу присутність. Істота більше не потребувала дзеркал, щоб нагадати про себе. Іноді Анастасія чула тихе шарудіння за спиною, коли стояла біля плити. 

Іноді відчувала холодний подих біля шиї, коли нахилялася над доньчиним ліжком. А часом їй здавалося, що хтось стоїть у дверях і терпляче чекає, поки вона нарешті обернеться.

Вона навчилася не озиратися. Навчилася дивитися лише перед собою, навіть коли чула кроки за спиною. Та одного вечора істота знайшла спосіб змусити її порушити власне правило.