10.1

Анастасія збільшила фотографію, жінка стояла майже впритул до її плеча. Її обличчя все ще приховувало волосся. Анастасія повільно обернулася, проте коридор був порожній. Вона знову подивилася на фотографію, видалила знімок та очістила кошик. І тільки після цього відчула себе трохи спокійніше.

Через кілька хвилин вона вже не могла згадати, навіщо взагалі робила ту фотографію. Перші зміни вона помітила через три дні. Коли Анастасія чистила зуби перед сном, їй здалося, що у дзеркалі за її спиною хтось стоїть.

Вона не поверталася, а просто заплющила очі, порахувала до десяти. Розплющівши їх Анастасія побачила, що стоїть сама.

— Нічого немає, — сказала вона вголос, списуючи це на втому, та недосип.

Вона вже хотіла піти з ванної, коли помітила на дзеркалі маленьку пляму. Наче хтось торкнувся скла пальцями. Там були п'ять тонких слідів, що знаходилися просто за її правим плечем з внутрішнього боку дзеркала.

Через тиждень Анастасія почала уникати дзеркал. Вона не могла пояснити чому, але щоразу, коли бачила власне відображення, у неї виникало неприємне відчуття, ніби за її спиною хтось стоїть і чекає. Одного вечора вона прийшла до подруги. Вони сиділи на кухні, розмовляли й пили вино. Подруга, Ірина, раптом сказала:

— У тебе хтось за спиною стоїть.

Анастасія перестала дихати.

— Що?

— Та жартую. Ти так різко зблідла. — Ірина посміхнулася.

— Не жартуй так.

— Добре, вибач.

Вони продовжили розмову, в через кілька хвилин Ірина підняла телефон і зробила фотографію.

— Дивись, яка ти смішна вийшла.