10. Та, що стоїть за спиною.

Першого разу Анастасія побачила її у дзеркалі. Це сталося о другій годині ночі, коли вона повернулася додому після роботи.

У квартирі було тихо. Чоловік уже спав, а донька залишилася ночувати у бабусі. Анастасія поставила сумку на підлогу, зняла пальто і, проходячи повз дзеркало в коридорі, машинально подивилася на своє відображення.

За її спиною стояла жінка і Анастасія завмерла. Вона була високою, дуже худою і неприродно блідою. На ній була довга темна сукня, а волосся спадало на обличчя настільки густо, що розгледіти його було неможливо. Жінка стояла всього за кілька кроків від неї.

Анастасія різко обернулася, але в коридорі нікого не було. Вона кілька секунд стояла нерухомо, прислухаючись. Потім подивилася в дзеркало та жінки також вже не було, залишилася тільки вона сама. 

— Перевтомилася. — нервово засміялась Анастасія.

Вона вимкнула світло в коридорі й пішла до спальні. Тоді вона ще не знала, що це була остання ніч, коли та жінка стояла далеко. Наступного ранку Анастасія майже не згадувала про нічну пригоду. Вона списала все на втому.

Роботи останнім часом було надто багато. Вона спала по чотири-п'ять годин, постійно пила каву і вже кілька тижнів відчувала, що не встигає нормально відпочити. Перед виходом із квартири вона зробила фотографію. Просто тому, що хотіла надіслати чоловікові нову фотографію сукні, яку вдягнула на роботу.

Вона швидко переглянула знімок: на задньому плані був коридор, а за її спиною стояла та сама жінка. Цього разу вона була ближче.