Фільм

Давним-давно існувала кіноробота, про яку майже ніхто не згадував — за винятком тих, хто на власні очі бачив її та більше ніколи не був таким, як раніше. Цей фільм не мав назви, його не випускали в прокат, і його не можна було знайти в жодній базі даних. Проте легенда про нього існувала серед кіноманів, що полюбляли збирати рідкісні стрічки. Один такий шанувальник, Олег, почув про цей фільм під час розмови на форумі, де йому дали загадкове посилання.

Файл завантажився швидко. На екрані не було жодної заставки або титрів, а лише чорний фон, з якого з'явилися слова: "Ти повинен доглянути до кінця". Олег подумав, що це якась звичайна інді-робота, але його зацікавив цей загадковий початок.

Фільм почався сценою, знятою у старому, занедбаному кінотеатрі, що давно закрився. Скрізь валялися покриті пилом сидіння, стіни були покриті графіті, а за екраном блимало слабке світло. Всі деталі здавалися настільки реалістичними, що Олег відчув, ніби він сам знаходився всередині цього покинутого місця. Камера повільно рухалася по коридорах і темних проходах, жодного звуку не було, лише дивний гул, наче віддалений шум вентиляції.

У першій половині фільму нічого особливого не відбувалося, але з кожною хвилиною Олег почувався все більш неспокійно. Кадри показували старі касети, зламані проектори та пусті зали, але було відчуття, ніби хтось слідкував за глядачем через екран. Олег почав помічати, як у відбиттях на вікнах миготіла чорна фігура, яка з’являлася щоразу ближче до камери, але ніколи прямо не потрапляла в кадр.

Коли він поставив фільм на паузу, щоб вийти на кухню за водою, сталося дещо дивне: кадр продовжував рухатися. Олег був упевнений, що зупинив фільм, але фігура продовжувала рухатись по кінотеатру, а камера ніби наближалася до екрану комп'ютера. Серце застукало швидше. Він спробував вимкнути відео, але плеєр не реагував. Чорна фігура була тепер чітко видимою і рухалась просто до нього, наче пробиваючись крізь екран.

Коли фігура раптово зникла, екран згас. Олег полегшено видихнув, думаючи, що це просто зламався файл або комп’ютер. Але за кілька секунд комп’ютер перезапустився, і фільм автоматично продовжився з того ж місця. На екрані тепер був його власний будинок, знятий у реальному часі. Камера показувала коридор, який вів до його кімнати. Чорна фігура рухалася тим коридором, а тінь на стінах виглядала величезною.

Олег завмер, дивлячись, як фігура підходить до дверей його кімнати. Він глянув на двері — вони були напіввідчинені, але ніхто не входив. Однак у фільмі фігура вже стояла біля дверей, її рука простяглася до ручки. Він відчув нестримний страх, але не міг відірватися від екрана.

Коли фігура увійшла в його кімнату у фільмі, раптово згасло світло в реальності. У темряві він почув кроки, що наближалися. Це не було у фільмі, це сталося в його будинку. Він відчув дихання позаду, холодне і важке. Повільно озирнувшись, він побачив слабку тінь, що стояла в дверях.

Здавалося, що час застиг. Тінь продовжувала рухатись до нього, а Олег відчував, як його тіло стає нерухомим. Він спробував закричати, але голосу не було. Фігура підійшла впритул, і він відчув, як холодна рука торкнулась його плеча.

Коли Олег знову відкрив очі, він був у старому кінотеатрі, тому самому, що бачив у фільмі. Порожні сидіння, скрипучі двері й віддалене миготіння світла — усе це тепер було навколо нього. Він підвівся і пішов по проходу, але всі виходи були закриті. Спробував вибити двері, але марно. Раптом почувся глухий сміх, і камера, яка стояла у кутку, повільно повернулася у його бік.

Тепер Олег став частиною цього фільму. Він був новою жертвою серед тих, хто колись його переглянув, і нікому не вдавалося вибратися. Фільм продовжував існувати, поширюючись серед тих, хто шукав щось заборонене і містичне.

Кажуть, що цей фільм досі можна знайти в темних куточках Інтернету, але будь-хто, хто насмілиться його переглянути, ризикує залишитися в ньому назавжди. І коли на екрані з'являється камера, що знімає вашу кімнату — вже надто пізно...