Крампус

У маленькому австрійському містечку Гросглокнер, де засніжені гори створювали атмосферу зимової казки, легенди про Крампуса жили з покоління в покоління. Місцеві діти виростали з історіями про цю темну постать — жахливого демона, який приходить у грудні, щоб карати неслухняних дітей. Для багатьох ці легенди були лише частиною старовинних різдвяних традицій, але деякі місцеві старожили стверджували, що Крампус — це не просто міф.

Цього року в містечку панувала особливо напружена атмосфера. У ніч перед Святим Миколаєм, коли всі готувалися до святкування, почали відбуватися дивні події. У двері кількох будинків стукали, а на порозі залишали сліди від копит, які вели до лісу. Місцеві жителі, хоча й налякані, вирішили, що це лише хтось із молоді вирішив пожартувати. Така поведінка завжди супроводжувала розповіді про Крампуса, щоб посіяти страх перед приходом Святого Миколая.

Але у родини Анни ситуація була іншою. Її молодший брат Макс останнім часом ставав дедалі неслухнянішим, що турбувало не лише батьків, але й саму Анну. Він сварився з дітьми у школі, не слухався дорослих і навіть почав проявляти агресію. Коли Макс почув від свого дідуся історію про Крампуса, він лише посміявся. "Дурниці! Це вигадка для малечі", — сказав він, ігноруючи всі попередження. Дідусь тоді тільки тихо сказав: "Бережися, хлопче. Крампус приходить за тими, хто втратив доброту."

Напередодні Святого Миколая місто поринуло в снігову тишу, і всі діти нетерпляче чекали, що вранці знайдуть під подушками подарунки. Але цієї ночі в будинку Анни щось було не так. Коли вся сім'я вже заснула, Анна прокинулася від дивного звуку. Він був схожий на ланцюги, що тяглися по підлозі, та тихе гарчання, що лунало з вулиці. Вона швидко спустилася до вітальні і побачила, що вікна покриті інієм, ніби зовні пройшло щось нелюдське.

Підбігши до вікна, Анна помітила, як на засніженій землі залишилися величезні сліди копит, що вели до лісу. Її серце застукотіло швидше — Макс! Анна побігла до його кімнати, але його ліжко було порожнє. Хлопець зник, а на підлозі біля його ліжка валялася чорна різка — символ Крампуса.

Не вагаючись, Анна схопила теплий одяг і вибігла на вулицю, слідуючи за слідами в ліс. Сніг падав густими пластівцями, затьмарюючи її зір, але вона вперто йшла вперед, прокладаючи шлях крізь холод. Темні тіні дерев утворювали жахливі силуети, що нагадували постаті демонів, але Анна не зупинялася.

Чим глибше вона заходила в ліс, тим сильніше відчувала чиюсь присутність. І раптом вона почула голос — гучний, різкий і зловісний. "Твій брат більше не зможе втекти!" — пролунав голос з темряви. Анна обернулася і побачила його — Крампуса. Високий, покритий густим чорним хутром, з величезними рогами і страшними, палаючими червоним очима. Він тримав у руках ланцюги, на яких тягнув величезний мішок, у якому щось ворушилося.

Анна з жахом зрозуміла, що її брат у цьому мішку.

"Відпусти його!" — закричала вона, кидаючись до чудовиська.

Крампус засміявся, його голос лунав, наче грім серед темного лісу. "Твій брат не слухав попереджень. Він був жорстоким, і тепер отримає своє покарання."

Анна знала, що її сили недостатньо для того, щоб перемогти це створіння. Але вона також знала, що Крампус поважає старі закони. "Візьми мене замість нього", — раптом сказала вона, стоячи прямо перед демоном. Її голос тремтів, але вона була готова пожертвувати собою заради брата.

Крампус на мить задумався, його червоні очі блиснули цікавістю. "Жертвувати собою заради іншого? Це рідкісна річ у ваш час", — сказав він і повільно опустив мішок на землю.

"Ти хочеш обміняти своє життя на його? Знаєш, що це означає?"

Анна кивнула, не відводячи погляду від демона. "Я знаю. Але я його сестра. Я маю це зробити."

Крампус посміхнувся. "Ти хоробра, і в цьому є сила. Але дух Різдва полягає не тільки в покаранні, але й у прощенні." З цими словами він розірвав ланцюги, які тримали мішок, і Макс виповз назовні, зляканий і збентежений.

"Запам'ятайте цей урок, діти, і більше не давайте мені причин повертатися," — сказав Крампус і зник у сніговій завірюсі.

Анна кинулася до брата, обіймаючи його. Вони обоє стояли посеред лісу, тримаючись за руки, коли повільно почали повертатися додому. Макс мовчав, але в його очах була глибока вдячність і усвідомлення, як близько він був до втрати всього.

Того року в містечку не залишилося слідів Крампуса. Діти були слухняними, і кожен пам'ятав історію про те, як Анна врятувала брата від страшного покарання. Легенди про Крампуса продовжували жити, але тепер у них завжди згадували і про силу прощення та братньої любові, яка може перемогти навіть найтемніші сили.