Пекельний гаджет

Артур був справжнім фанатом нових технологій. Він завжди прагнув мати найновіший смартфон, найпотужніший ноутбук і наймодніший розумний годинник. У його квартирі майже кожен предмет мав "розумні" функції: холодильник сам замовляв продукти, світло вмикалося голосовими командами, а навіть двері мали автоматичний замок, що керувався з телефона.

Одного разу, переглядаючи інтернет у пошуках нових гаджетів, Артур натрапив на загадковий сайт, де продавалася незвична річ — "Розумне дзеркало". В описі йшлося, що воно здатне "показувати більше, ніж те, що бачать очі", і має функцію "відображення бажань". Заінтригований, Артур вирішив замовити дзеркало, не звертаючи уваги на дещо моторошний вигляд сайту і численні попередження про обережне користування.

Коли дзеркало привезли, воно виглядало дуже сучасно: великий екран із чорним обрамленням і різнокольоровим підсвічуванням. Відразу після підключення дзеркало запустило програму, яка запропонувала Артуру відповісти на кілька запитань, щоб налаштувати "персоналізовані функції". Питання були звичайними, аж доки дзеркало не почало запитувати про його найпотаємніші бажання. Це здалося дивним, але Артур відповідав чесно, адже завжди мріяв про успіх і багатство.

Перші кілька днів дзеркало працювало, як звичайний смарт-пристрій: показувало прогноз погоди, нагадувало про події, навіть радило, який одяг обрати відповідно до погоди. Але одного вечора, коли Артур поглянув у дзеркало, він побачив себе не просто як відображення. На екрані з'явився інший Артур — із упевненим поглядом і дорогим костюмом, якого він завжди собі уявляв у своїх мріях.

"Це я в майбутньому?" — здивувався Артур. Його "двійник" кивнув і посміхнувся. Відтоді, щовечора, коли Артур залишався сам у квартирі, дзеркало починало показувати йому сцени з майбутнього. Він бачив себе успішним бізнесменом, який має розкішний будинок і дорогий автомобіль. Але з часом відображення стали дивними. У деяких сценах він бачив себе самотнім у розкішному офісі, іноді — біля ліжка в лікарні.

Артур не звертав уваги на тривожні видіння, бо думав, що це просто недоробка алгоритму. Він ставав одержимим ідеєю досягнути того, що бачив у дзеркалі. Він почав працювати цілодобово, ігноруючи друзів і сім'ю, все більше часу проводячи в офісі.

Але одного дня дзеркало почало показувати дещо інше: його відображення дивилося на нього з байдужістю. На екрані Артур бачив темну кімнату, і лише своє лице, обрамлене тьмяним світлом. "Ти вже готовий віддати все, що маєш?" — раптом промовило відображення. Це був не його голос, а щось холодне і бездушне.

Артур спробував вимкнути дзеркало, але воно не реагувало. Натомість на екрані з'явилися сцени його справжнього життя: він сидів у порожній квартирі, занедбаний і виснажений. Його друзі давно перестали дзвонити, а батьки не відповідали на повідомлення. Відображення в дзеркалі продовжувало говорити: "Ти обрав шлях, яким жертвував усім, що важливо. І тепер ти тут, один".

У паніці Артур розбив дзеркало, але навіть після цього відчуття порожнечі не зникло. Він зрозумів, що став рабом своїх гаджетів і власних амбіцій. Технології, які мали полегшити життя, забрали в нього все людське — емоції, зв'язки, навіть справжню мрію.

Згодом він намагався повернутись до нормального життя, але рани залишилися. Дзеркало більше не працювало, але його осколки продовжували здаватися Артуру схожими на очі, що спостерігають за ним, нагадуючи про наслідки бездумного слідування за власними бажаннями.

Ця історія стала для нього уроком: гаджети можуть бути лише інструментами, але не варто дозволяти їм керувати своїм життям і забирати щось набагато цінніше — людяність та справжні емоції.