Я та мій булер. 9 кіл пекла. Коло 3. Обжерливість

В школі знов всі робили вигляд що нічого не відбувається. І це при тому, що вже завтра ми мали їхати на річку ніби задля тієї акції. Насправді ж всі просто хотіли покупатися й може напитися... Якщо авжеж вийде пронести спиртне. Але ніби то з нами мав їхати фізрук а не класна керівничка Марь-іванна, тож особливо охочі до алкоголю дійсно мають всі шанси...

На уроках я весь час дивилася у вікно. Під ним сиділа якась собака і гризла величезну кістку. Це було просто жахливо, але дивитися на своїх однокласників мені здавалося ще жахливішим. Дощ закінчився і тепер палило просто пекельне сонце.

Мені весь час хотілося їсти. Напевно, тому що я так і не поснідала... На перерві, ще до того, як хтось до мене підійде, вирішила побігти до їдальні. Набрала собі реально усього...

Якщо до тієї тупої фотки я намагалася тримати себе в формі, не їла зайвого і контролювала що саме я їм, то тепер... Тепер мені чомусь захотілося послати все до пекла і хоча б добре наїстися.

Взяла собі і нагетси, і картоплю фрі, дві порції, кетчуп та майонез.... Соуси змішала і почала з апетитом їсти. Швидко-швидко, щоб якомога менше людей з класу побачили мене тут, коли нарешті дійдуть до їдальні.

Додому йшла вже під пекельним сонцем. І що за погода в цьому Харкові? Тільки ж йшов дощ! А тепер я буквально спалювалася... Що ж таке... Ще й в багнюку вступила.

***

Вдома теж виявилося аж надто спекотно.

— Мам? А чому у нас так спекотно?

— Схоже, кондиціонер зламався... – сказала мама, виходячи мене зустрічати. – Тато приїде — налаштує. – вона уважно подивилася на мене. – Щось ти погано виглядаєш....

— Все в порядку, просто голова болить, – я усміхнулася. – Піду до своєї кімнати, полежу, може пройде...

— Зрозуміло, – мама виглядала трішки стурбованою. – Точно нічого не сталося?

— Кажу ж, голова болить... – я зітхнула. – Можна я піду до себе?...

Мама кивнула, а я розулася і пішла до ванної. Відчувала себе якоюсь брудною, хотілося змити це все.

Роздяглася і стала під душ, та вода так і не хотіла йти. Я вже і так, і так покрутила ті крани... Потім психанула і відкрила їх на повну, чого батько завжди не радив робити, і...

На мене буквально линув поток брудної якоїсь іржавої води!

Це було просто жахливо! Я одразу вискочила з ванної... Почала плюватися, швидко витирати обличчя. Глаза щипало. Що ж сьогодні за день такий?... Все якось не так...

Знов захотілося їсти. Я завжди хочу їсти, коли нервуюся. Хоча... В школі все пройшло не так погано як я думала... Ніхто нічого не казав мені в обличчя, тож я подумала, що можливо все обійдеться. Я потерплю і все знов повернеться до того, як було раніше.... Якщо вони будуть мовчати в школі — я все стерплю, я знаю...