Частина 6. Легенда, що запалила вогонь мрії.

    Сонячний ранок розкинув свої проміння над землею, освітлюючи все довкола. Квіти, трави, водоспад. І один з них на лиці Ліри, що грав веселими барвами, переблисками, через шибку вікна. Ненароком розбудивши дівчинку. Прокидаючись, вийшла з місця де минулої ночі ховалася від моторошних тіней без обличчя. І здавалося, так чудово і хорошо, якби тільки не думки про майбутнє. Мрії, люди, сила, якої Лірі не вистачає та Хранитель Забуття, який ніби сильніший з кожним днем. Звісно його можна подолати, повернувши людям віру у мрії. Але для цього необхідно самій набратись сил та світла. Тільки як це зробити, коли сумніви наступають і заганяють у вугол?

    Дівчинка відігнавши погані думки, після смачного сніданку,вирушила одразу до містечка, де мріями навіть не пахло. Саме там жила сім'я бабці. Тільки місто виглядало по іншому, якимось зовсім занедбаним та обплетеним густим, диким виноградом, що не пропускав навіть краплину сонячного світла. Ніби його накрили шатром з доволі цупкої тканини. Увійшовши, одразу погляд Ліри пав на тусклі, майже сірого кольору ліхтарі. Це було лише одне світло, яке взагалі отримували люди. Просто жах якийсь. І як вони взагалі тут живуть? - подумала дівчинка про себе. Але головним на даний час було віднайти одну сім'ю, що Ліра і зробила. 

    Знайшовши сім'ю бабці, що дала на певний час їй прихисток, вона одразу спробувала заговорити з ними. Але ніякої відповіді не було. Люди просто проходили повз неї, не помічаючи, ніби її й ніколи не було. Тоді Ліра зрозуміла, наскільки можуть бути сильними здібності та магія Хранителя Забуття. В попередньому місті він відбирав лише мрії. А тут зовсім все по інакшому. Мрії зникають, а разом з ними і люди, що не потрапили під його чари. І це потрібно було негайно виправляти, адже не відомо, чи є цей ефект зворотнім. Може бути навіть так, що чим довше люди під впливом Хранителя Забуття, тим більше їх пам'ять і мрії зникають. З цього виходить, що навіть коли людина звільниться від чар, вона нічого і нікого не пам'ятатиме і не знатиме, хто вона чи він взагалі такі.

    Дівчинка дістала свій фонарик та спробувала його світлом нагадати людям про мрії. Але все було марно. Світло торкаючись їх, не змогло зняти того мороку та холоду, що наслав лиходій. На обличчях з'являлись невеликі посмішки і здавалось вони от-от все згадають, стануть радісними, енергійними, наповняться світлом мрій і знову почнуть жити так, як було до приходу зла. Але потім посмішка згасала і всі проходили повз, ніби нічого і не було. Від цього всього ставало моторошно та холодно на душі. А у Ліри на очах з'явилися кілька блискучих капельок - сльозинок. 

     Вибігши з міста, дівчинка одразу направилася до бабусі, та по приходу все їй розповіла. Але старенька не засмутилася, хоч для неї це було важливо. Вона лагідно посміхнулася Лірі, промовивши такі слова:

— Ти ще маленька. Такий тягар, що ліг на твої плечі, для однієї тебе занадто важкий. Якби я мала можливість, то з радістю допомогла б тобі. Але нажаль сил таких як в тебе, чи Хранителя Забуття, я не маю. Та все ж таки, я розповім тобі легенду, що передавалась з покоління в покоління нашої родини. Можливо саме вона стане тобі в пригоді.— погладжуючи по спині дівчинку, що плакала зіпершись на стіл, закриваючись руками.

— Що за легенда? І як вона мені допоможе?— витираючи сльози рукавом та позираючи на бабцю.

— От як саме допоможе, я не знаю. Але розповісти можу. А ти вже сама вирішиш, як з цим бути.— промовила жінка, сідаючи зручніше в крісло, що стояло неподалік.

    Ліра затамувала подих в очікуванні почути цю легенду. Щось їй підказувало, що це їй саме необхідне на даним момент. І вабило та тянуло все її саме сюди. Ще з моменту, як тільки вона зузтріла бабцю. Але тоді дівчинка цього не розуміла. А тепер розуміє. Не даром кажуть, що люди вчаться на помилках, або досвіді, що болючим слідом залишився на душі.

— Так от. Давним-давно, ще коли люди не знали про існування магії, моя прапрапрародичка винайшла спосіб передбачувати майбутнє. Спочатку це була лише гра. З якої всі сміялися та заради забави пробували дізнатися своє майбутнє. Але згодом, коли все, що передбачали у грі ставало реальністю, люди почали боятись цього і голова тоді ще зовсім маленького містечка заборонив передбачення. Пояснюючи це тим, що всі ці вихватки небезпечні.— почала свою історію старенька.

— І що було далі? — з захопленням запитала Ліра.

— Але моя родичка не була з цим згідна. І вирішила в останній раз зіграти, щоб побачити, що чекає її рід в майбутньому. Та замість бажаного, гра відкрила їй таємницю. До сих пір не було зрозуміло про кого говорили це передбачення. Аж поки не з'явилась на моєму життєвому шляху ти донечко. 

— Я?

— Так. Саме ти. Гра відкрила такі слова. Через сотні віків і життів потомків, прийде звістка лиха у ваш край. Темрява й морок на місто зійде, поглинаючи все... Та надія дитяча, яскрава, зможе це все подолати. Та самій їй не впоратись з цим, має вона це знати. У далеких краях, у лісах, дуб незвичайний є. Символи знаки він посилає, до себе дитя призиває. Там у корі, в середині юнак. На сотні замків закривається шлях. І лиш тільки та, що світло несе, зможе відкрити те все. Разом сильнішими стануть вони. Із холоду звільнять усе навкруги. І місто, що морок покрив, враз звільнять, наповнивши людям про мрій їх маяк...

— Здається, я починаю розуміти, що потрібно робити. Але в яку саме сторону потрібно іти? Лісів так багато і дерев також. Навіть в одному лісі доведеться шукати не один день. А тут цілий світ на шляху.— замислившись промовила Ліра.

—Довірся своєму серденьку. Воно тримає твою силу і світло твоїх мрій... Воно не підведе в потрібний момент. Просто зосередься і йди за його кличем...

    Переночувавши, на світанку, дівчинка відправилась в дорогу. Як не дивно, але цієї ночі тіні не атакували. Ніби зрозуміли, що все це буде марно. І не варто тратити свої сили та енергію. Оскільки Ліра тепер має мету. Її внутрішній вогонь мрій розгорівся з новою силою. Не будучи лише світлом, а ставши полум'ям. Сповнена сили та енергії віднайти того, хто зможе їй допомогти. Це була не просто мета. Це була мрія. Яскрава, вогняна мрія. Що вела її вперед. Долаючи всі перешкоди на своєму шляху.