"Прадавні" і "Скандинавський плюсквамперфект"

До вас так давно не писали, мабуть, листів. З тих давніх часів, як з ваших очей народилися перші зорі. З тої миті, коли життя надихнув Ваш спів. З того часу, як людство дізналось про радість та горе.

І хто я така, щоб писати до Вас? Та чи знайдеться той, хто зможе забороняти? Як приходить нічний назначений тихий час, - відкриваю вікно... І можна просто писати.

Я пишу до подиху вітру, палкого вогню, до потоку води безупинного і до тверді землі; до того усього, що ожива навесні, розвивається літом, восени засина, у зимі безпробудно мріє.

І так буде завжди, поки Сонце іде до зеніту (прохолоди нема), поки вечір цілує квіти і допоки торкається Місяць озерного дна.

Собі знаю своє і шукаю я вас, тих Правічних Прадавніх, шукаю у серці, у слові. Зазираю Вам в очі, коли зорі дивляться з неба. Коли тиша... І більше нічого не треба.

***

Падала ніч на вершини гір, старі та сиві від снігу. На них спав сам час. У цих горах гриміли стрімкі потужні фіорди, перемовляючись між собою про давні-давні діла, які вершили Боги. Про Одіна, що втратив своє око за право бачити все у Бутті, про незборимого Фенріра, якого хитрим обманом скували Глейпніром, чарівним ланцюгом, про багато іншого.

Над горами світили зорі, які тихо-тихо заперечували фіордам, бо відали, що ті на землі і наслухалися людей, тоді як вони, зорі, є ближчими до Асгарду, тож чули самих Богів.

Зірки вплетені у мереживо намиста, що прикрашає груди самої Великої Матері Фреї...

І саме сьогодні, у ніч Матері, Модренехт, жінки людей, старші у роді, збирають молодих коло домашнього вогнища і розповідають їм жіночі таємниці про те, що ніколи не відчуватимуть чоловіки. Господині домівок творять захист, аби Дике Полювання пройшло стороною і не зачепило родину.

Шепоче ліс, дерева хиляться під сніговим бураном, воздаючи славу Фреї. Білосніжні ковдри снігові ховають землю до тепла і всі та кожен чекають народження Нового Сонця.

Після ритуалу у казанку гріється напій з трав і тече неспішна жіноча бесіда...

Настає ранок. Шум машин вривається у вікно, заміняючи собою стогін зимових вітрів. Вона прокидається від сну у сьогоденні. Але *плюсквамперфект її сновидіння закарбується у душі...

_____
*Давномину́лий час (передминулий час, плюсквамперфе́кт, від лат. plus quam perfectum — «більше, ніж перфект») — дієслівна форма, основним значенням якої звичайно вважається передування стосовно деякої ситуації в минулому.