Горобці оселилися під стріхою замку чарівниці. Те що вони опинилися на новому місці вони зрозуміли. Птахам було неясно як вони тут опинилися. Та робити вже нічого не залишалося. Їхнє гніздо з увіткнутим колоском вже було припасоване тут. Збоку здавалося, що вовк зробив краще горобцям- поселив їх в магічному місці. Але в піднебессі не було дерев, трави, дорожнього пилу, в якому полюбляли купатися горобці. В прямому сенсі цього слова - птахи були відірваними від землі. Пташенята вже вилетіли з батьківського гнізда і тут залишились лише горобець з своєю горобчихою. Вони приживалося на нових невідомих їм просторах. Води в хмарах утворювалися достатньо. Тож від спраги вони не страждали. Харчуватися залітали до феї. Скльовували крихти зі столу. Чарівниця була здивована їх присутністю. І ось задзвонив телефон. Отой самий чарівний, що стояв у баби з дідом в хаті.
-Ало,- взяла слухавку баба
-Доброго дня,- озвалася чарівниця
-І вам доброго. Щось трапилося?
-Подія не так щоб надщвичайна, але трохи дивна
-Розказуйте, ми слухаємо вас
-У мене оселились горобці
-Ця птаха навіть називається горобець хатній. Не має нічого дивного, що вони обрали ваш дім
-У мене не дім, а палац
- Тисячу вибачень, ваш шикарний замок.
-Я нечасто стикаюся з тваринним світом. Ви не підкажете чи ніхто не втрачав горобців?
-Їх ніхто не рахує.
-Я б не хотіла їх виганяти. Але якщо у них не має іншого дому, куди б їх можна було б повернути, то вони можуть залишитися у мене. Ви не знаєте чи відлітають горобці у теплі краї?
- Не відлітають
-Як бува почуєте, що хтось шукає своїх горобців, зателефонуйте мені.
-Добре. Але це навряд чи станеться. Їх точно ніхто не шукатиме
- Всього вам найкращого
-До побачення.
Горобці залишилися в магічному житлі. Вони освоїлися і горобець навіть посадив зерно з колоска до горщика з якоїсь орхідеї, що рясно прикрашали кімнати і зали палацу феї. Горобці майже зовсім забули про своє життя на землі. Як були вони колись на даху автобусної зупинки поруч з іншими горобцями. Вони звикли до сусідства одиначки - чарівниці. І тут до них завітав сірий вовк. Він почувався тут не гостем. Вовк зручно розвалився на одному із оксамитових диванів і поблажливо чекав на господарку. Чарівниця була дуже здивована побачити сіроманця
-Що ти тут робиш? Як ти сюди потрапив?
-Ну, по перше не ти, а ви. І почнемо з того що ти приготуєш мені чаю з двома ложками цукру і м'ятою.
-Що за нахабство! Тебе сюди ніхто не кликав
-Серйозно? А якщо так,- сказав вовк, підстрибнув з дивана, підскочив до феї і оскалив на неї свою пащу з гострими зубами. Вона у відповідь спробувала провести декілька чарівних маніпуляцій. Та вовк був не звичайним, а нащадком вовкулаків, тому магія його не брала. Він злегка прикусив ногу володарці палацу. Після такого аргументу чарівниця пішла на кухню готувати чай. Вовк залишився у кімнаті і розмовляв сам з собою:"Як добре в мене склалося життя. І похвалитися нікому. Спочатку я народився і виріс в люблячій родині. Тоді в мене була міцна сім'я, що не дала мені перетворитися на вовкулаку. Пізніше я оселився у власній норі. І тепер в мене буде власний палац. Та я просто везунчик долі!. Як, добре, що замок цієї феї, що буде тепер мені прислужувати, розташований просто над моєю норою. Я спеціально поселив тут горобців, щоб подивитися чи виживуть вони тут. Бо аби вони б здохли, то впали б просто біля моєї нори. А так - все добре. Вижили птахи, приживуся і я. .." Фея принесла чаю, поставила на столик біля дивану. Тоді вона пішла до іншої кімнати і знову зателефонувала на землю до діда з бабою та чесно розповіла їм про ситуацію що склалася. Старі завели машинку і вирушили відомими лише містичним істотам дорогами. В дворі палацу, коли сіроманець спав, люди радилися між собою. І вони вирішили, що треба зробити підлогу прозорою та зробити дірку в підлозі, щоб вовк ішов і впав туди. А дорогу до піднебесного палацу з прямої зробити хвилястою в обидва боки. Щоб той хто раніше сюди потрапляв, падав згори униз, коли доходив до кривизни. Зробивши все задумане люди розійшлися по домівках. Зранку вовк запитав у феї:
-Чому підлога стала прозорою?
-Так в усіх замках добрих чарівниць у середу підлога стає такою.
- Це можна якось змінити?
-Ні
-Чому?
-Бо це одна з вимог чарівного кодексу
- Ой, ну ладно, зараз вмиюся, почищу зуби і тоді ти мені детальніше розкажеш про оці твої приколяси.
Зробивши декілька кроків, вовк впав у дірку, спеціально зроблену у підлозі для цього випадку. Він добряче вдарився об землю. Це викликало в нього напад люті і він побіг угору в піднебессі по знайомій невидимій оку дорозі. Добіг він саме до її згину і знову впав униз. Може й до цього часу бігає. Хто його зна що там твориться в тому чудернацькому місці, де білий світ стикається з містичним.