Жива будівля.

Чорт більше не приходив на берег річки. На сінокосі більше не з'являлися відьми. Машинка ночувала в сараї. Вона детально дослідила навколишню місцевість і не шукала собі пригод. Дід з бабою починали заготовляти дрова і готувалися до холодної пори року.

Скоро казка кажется, та не скоро діло робиться. Відтоді як зсунувся ґрунт і млин з'їхав і потонув у воді прошли вже роки. До цього часу він наметво загруз у муляці. І це, здавалося було назавжди. До нечистої сили в цій споруді оселилися річкові водорості. Внизу в муляці раки нарили собі нір. Через млин пропливали невеликі риби. А от великі соми та коропи минали стороною млина. Щоб не застрягнути в його поворотах. Тут знайшли собі прихисток ракушки беззубки. Вони влаштувалися на даху млина. Тут течією води теж нанесло деяку кількість мулу. І з даху було близько до поверхні води. Беззубкам було тепло і комфортно. Їх життєвий цикл відбувався денної пори. Тож нічні гості з того світу не заважали не лише беззубкам, а і іншим річковим  жителям. Стіни старого затопленого млина стали рідними не тільки для багатьох видів водного середовища. Вони ще довго манили до себе різних нечестивців. І ніхто з них не здогадувався, що це було взаємне притяжіння. Поступово пожухла соковита зелень. З дерев почало облітати листя. Вода ставала дедалі холоднішою. І в такі несприятливі погодні умови млин почав визирати з води. Сторонньому оку могло б здатися, що це відбувається через падіння рівня води в річці. Але насправді це було не так. Через те, що під водою було багато різних чародіїв, стіни млина просочилися магією. Він сконцентрував у собі, як це не дивно, найкраще, що могло бути у нечистої сили. Бо в це місце вони прилітали, прибігли розважатися. Вони несли сюди радісні емоції. Позитивні почуття. І все це осідало у цих стінах. Зважаючи на те, що радість несли магічні створіння, то їх позитив був справжнім і він наповнював цеглу, з якої був побудований млин, як вазу водою, чарівністю, здатністю бути таким же як і незвичайні нічні гості млина. Оскільки млин не міг стати ніким зі злих чаклунів, вода, зачарована феєю, була для нього проникною. Він був собі таким закоханим в своїх гостей будинком. В його існуванні на землі була присутня лише праця. Він щоденно молов, перемелював, просіював муку і дерть, відділяв полову від зерна. Коли сповз у воду, до нього прийшов спокій. Мовчазна вода поглинула його. Тут були німі риби. Підводний світ був більш мутним ніж атмосфера нагорі. Тут було більше зеленого кольору. Стільки тиші млин не знав ніколи. Тоді, коли в нього з'явилася свідомість, він почав згадувати про те все що з ним сталося. Яким він був колись. І яким став тепер. Спочатку він визирав з води верхніми вікнами. Тоді став сміливішим. Відштовхувався від мулу і почав повністю плавати на поверхні води. І, врешті-решт, ступив на берег. Він не швидко пересувався твердою поверхнею. Залишаючи за собою слизький слід мов гігантський  равлик. Спочатку він рухався на невеликі відстані і лише біля місця свого підводного існування. А з часом зрозумів, що він здатен на більше. Він може не лише пересуватися по землі. Він здатен робити це і над землею. І у повітрі рухатися млину вдавалося надзвичайно швидко. Вночі йому не було перешкод ні на дорогах, ні у повітряних шляхах. Так як млин мав магічне походження свого оживлення, то і шляхи йому були доступні лише ті, що ними пересувалися чарівні створіння. Так млин віднайшов шлях до дому діда і баби і курочки ряби. Тоді він відвідав авторинок, на якому було придбано чарівну машинку Перлинку. І от, коли перша володарка цієї машинки чарівниця вже готувалася до сну, то з подивом помітила, що повз вікон її чарівного піднебесного замку пролітає...млин!Це ж неможливо! Навіть у нереальному світі. Чарівниця вирішила відслідкувати куди прямує споруда? І з подивом вона взнала місце, де зробила воду в річці непроникною. Через зачаровану міцно воду спокійнісінько проходив млин. Це фея бачила на власні очі. Її здивуванню не було меж. Повернувшись додому у свій піднебесний  замок, вона занурилася у читання літератури магічного спрямування. А млин тим часом знайшов собі дорогу до пекла, що нею ходив чорт до річки. І розвідав шлях не далеко не близько, а на Лису гору. Де відьми проводять свій шабаш. Коли була горобина ніч баба з дідом прокинулися від громовиці. Дощ був неймовірним. Вода лилася як з відра. Злива стояла стіною. Щомиті блискавка прорізала небо і гучно грім гримів. В гаражі завелася машинка Перлинка. Вона гуділа клаксоном і мигала фарами. Незважаючи на складні погодні умови дід з бабою зрозуміли, що у них в гаражі коється щось не те. Вони наділи калоші, дощовики і вийшли до себе у двір.

-Аби в нас була звичайна машинка, я б сказала, що в неї замкнуло сигналізацію,- сказала баба

-Ти на небо поглянь.

На тлі золотавих зірок кудись линув млин. А у сфері, яку рясно омивав дощ, спускалась на землю чарівниця - перша власниця машинки Перлинки.

-Добрий вечір,-привіталася чарівниця

-Доброго здоров'я пані. Чим зобов'язані, що ви вирішили нас відвідати у таку непогоду?

-Сьогодні буде відбуватися відьомський шабаш

-Шановна, ми не маємо туди ніякого відношення. Моя бабуся звичайнісінька жінка,-відповідав дід. 

-Згідно чинного законодавства і магічного права я не можу взяти у вас вашу машину без дозволу. І вирушити у путь на ній без присутності господарів.

-У вас же є інша машина, навіщо вам наша?

-Бо саме ця, ваша машина, вже давно помітила незвичні прояви магічного світу. І намагалася мене повідомити про чортівщину. Саме вона повинна бути задіяна у розв'язанні задач по всих дотичних випадках.

-А це безпечно? Відвідувати відьомське кодло?

-Сьогодні так. Вони всі будуть дуже зайняті і не помітять нас. 

-Це все дуже дивно. Але ми вам повіримо. Куди нам їхати? За млином, що полетів небом?

-Абсолютно точно.

Вони всі сіли у машину і майну до и небом до Лисої гори. Там сьогодні у центрі загальної уваги були дві відьми, що змогли з-під зачаклованої води вийняти цілий казан з киплячим зіллям. Але все перевершила поява млина. Хвилина слави ой як дорого коштує в потойбічному світі. Заздрість, роздратування від неймовірного успіху цих двох відьом досягла апогею. І їх спопелили всі інші присутні, одностайно прийнявши рішення, що ці відьми занадто сильні для того щоб залишатися у попередньому товаристві. За самозайманням млина в відьом з машини спостерігали баба з дідом і чарівниця.