Магічне гніздо

Наступної ночі гаражні двері баба з дідом ще й підперли віником. Для надійності. Якесь сьоме почуття їм підказувало, що зачинений замок для їх невеличкої машини не є перепоною. На сінокосі біля річки знову з'явився чорт. Він став на чотири кінцівки і почав принюхуватись до землі. Його свиняче рило активно втягувало дорожній пил аж доки він не відчув запах гуми від шин сіренької машинки. Отак от рачки, кумедно підстрибуючи, чорт дістався двору діда з бабою. Та що ж можна зробити: хата зачинена, гараж замкнений ще й віником підпертий. А от сарай, де мешкала курочка ряба - відчинений. Сюди і направив свої нижні кінцівки чорт. Курятник був маленьким тісним приміщенням. Чорту знову прийшлося стати на четвереньки, що влізти сюди і огледітися довкола. З точки зору, з будь-якої точки зору, курятник цікавості не міг викликати. Але чорт думав як би його нашкодити у цьому дворі. Перед очима в нього сиділа у гнізді і спала звичайнісінька курка. Думки в рогату голову не йшли. Десь там пошкрібши у чортячих закапелках, чорт нізвідки витяг яйце. Та не просте. А як у казці-золоте. Воно сяяло так, що аж курочка уві сні примоужила очі. Чорт з жалем зітхнув, проте засунув яйце під курку і вшився з двору. Ранком збентежений дід ішов від курятника і ніс видрані яйця. Одне з них сяяло, що аж сонце було від нього тьмянішим. За дідом слідком , мов собака, йшла курочка ряба і квоктала, щось на кшталт :"Ой-ко-ко".

-Оце, бабуню, що будемо робити?-запитар він, зайшовши у хату

-Де це ти взяв?

-У сараї, наша ряба знесла

- Тоді будемо смажити як звичайно

Всередині золоте яйце було таке ж як і інші. На смак теж нічим не відрізнялося. От тільки яскраву шкаралупу баба не викинула у сміття. Помила і поклала її на підвіконня

На дворі цілий день поспіль курочка ряба ходила слідком за дідом і квоктала. Лише надвечір, як вже починало сідати сонце, вона заспокоїлася і пішла на своє сідало. Та недарма ж яйце було від чорта. Вночі шкаралупа зістрибнув з підвіконня у кухні і покотилася до кімнати. Там вже спали старенькі. Яскраве світло різонуло по очам. Дід підхопився, прожогом побіг у кухню, схопив кухоль води і, повернувшись до кімнати, облив сплячу бабу

-Та ти що, старий здурів?- закричала на нього мокра баба

-Мені здалося, що тут пожежа. І я вирішив спочатку врятувати найцінніще-тебе

-Спати лягай, дурень старий. Спочатку мене буди,а тоді вже удвох будемо гасити.

-Ну не сердся. Я ж на власні очі бачив - горіло. 

- Що могло горітиї? Немає ні чаду, ні диму. Зараз я перевдягнувся, постелю суху постіль. А тоді вже полягаємо і спокійно поговоримо. 

Шкаралупа тим часом застрибнув назад на підвіконня у кухні.

-Діду,- озвалася баба,- я тут доки поралася, знайшла причину загоряння

-Ну от. А то мені не вірила. Так що то таке було?

-То сяє шкаралупа яйця нашої ряби

-Ну то я її закопаю завтра на городі. Нехай сяє собі на здоров'я під землею

-Гарна думка, дідуню. І, до того ж, кальцій з курячої шкаралупи має природнє походження і буде гарним добривом, біодоступним для кореневої системи наших сільськогосподарських культур. 

-Може ще наша курка нанесе яєць таких.

-Тоді тобі спати де інде.

-Але скільки ж буде добрива з природнім кальцієм для городу

-Та спи вже, агроном-поливальник.

-До чарівниці телефонувати будемо? Все-таки надзвичайна подія.

-Як будеш нести різні дурниці, я й тебе віником буду виховувати. Так як розумну машинку Перлинку.

-Ой яка грізна. Я аж злякався. Від переляку мабуть засну як вбитий. На добраніч

-Нарешті. І тобі солодких снів.

У них за вікном стояв чорт і тихенько собі сміявся з події в копито, що було на його верхній кінцівці. Голосно він боявся це робити, щоб бува не побудити усіх собак у селі.

Зранку дід розкришив золоту шкаралупу і закопав її у землю.

За подіями білого світу пильно наглядали дві відьми, що нещодавно забрали свого казана з зіллям з затопленого млина. Ота сяюча шкаралупа їм вельми сподобалася. І тільки її поглинула земля, відьми начаклували магію і підземними шляхами забрали собі її.  А чорт, бідолага, прискакавши ввечері у двір до баби з дідом, не побачив своєї шкаралупи. Засмутився. І почав нишпорити у дворі. Та не таке вже велике було подвір'я, щоб довго можна було його обшукувати. Цього разу чорт теж залазив у сарай до курочки. Тільки тепер він не відкладав, а шукав яйце. Він обмацав все: стелю, стини курника, перебрав солому в гнізді, перемагав все, що впало на підлогу, але яйця там не було. Тоді він пішов у гараж. Перлинка була обурена таким його вчинком. Колишня машина найсправжнісінької чарівниці, вона, дотична до магічної сфери, вирішила зараз застосувати всі свої знання. Доки чорт копирсався над і під машиною, зазирав в усі кутки. Машина щільно зачинила двері, законопатила невидимими  нитками щілини між дошками і почала випускати вихлопні гази. Машинці прийшлося добре постаратися. Адже чорт був звичним до шкідливих випаровувань. І от, коли вже гаражик вже почав розбухати від газів, виділених машинкою, чорт почав ледь-ледь покашлювати, у домі прокинулися дід і баба.

-Мені здається, що хтось нашу машину завів,- сказала баба

-Я теж чув шум з надвору. Проте після вчорашнього боявся тебе будити. 

- Ну то ходімо, глянемо, що там.

Двері гаражика невеличкої машини відчинилися. Чорт замертво впав униз і злився з забарвленням долівки. 

-Дійсно, бабуню,,-якийсь тут запах, наче мотор не глушили. А капот холодний на дотик

-Так що це може бути?

-Хто його зна

-Може миша де здохла?

-Скоріше криса, бо дуже смердить

-Ну то й хай, завтра пошукаємо.

-Твоя правда, навіть не сперечатимусь

Баба з дідом зачинили гараж і пішли в хату. Машинка знову на замок наклала згори ще і свій магічний ключ. 

-Випусти мене звідси,- зі злоблю у голосі сказав чорт

-Сам зайшов, сам і виходь,-відповіла машинка